Нетрадиційні типи уроків
Нетрадиційні типи уроків:рольові ігри, ділова гра, круглий стіл або конференція, прес-конференція, урок відкритих думок, урок-змагання, урок-вікторина, урок-суд, аукціон знань, урок-диспут, урок-турнір, урок-еврика, міжпредметний інтегрований урок, урок-конкурс, урок творчості, урок-вистава, огляд знань, урок-гра, урок-залік, урок-мандрівка, урок-змагання, урок-діалог, урок-брифінг, актуальне інтерв’ю, рольова ділова гра, урок-лекція.
ЛЕКЦІЯ
Структура традиційної лекції така: організація діяльності вчителя та учнів; формулювання теми, постановка мети і завдань; актуалізація опорних знань учнів; викладання змісту дидактичного матеріалу вчителем, забезпечення умов сприйняття та засвоєння його учнями; узагальнення та систематизація знань учнів, набутих у процесі читання лекції; підведення підсумків лекції. Лекція шкільна. Це така форма навчання, за якою вчитель, викладаючи навчальний матеріал, допомагає учням: сформулювати проблему; опанувати логіку пізнання; зробити власні відкриття. Проблемою шкільної лекції є вміння педагога скомпонувати та побудувати лекційний матеріал таким чином, щоб учні під час лекції виступали не пасивними слухачами, а здійснювали «пізнавальний рух». Для цього лекція повинна мати своєрідний каркас, який визначав би структуру її змісту. Залежно від місця лекції в системі навчання та специфіці завдань, що вирішуються під час її проведення, в педагогічній практиці використовують різні види лекцій.
СЕМІНАР
Семінарське заняття є формою організації навчання, що поглиблює та систематизує знання. Вимога до нього – активна участь кожного учня. На семінарах передбачається більш високий ступінь концентрації навчального матеріалу, ніж лекція. Вони вимагають від учнів серйозної самостійної роботи з додатковою літературою, читання додаткового джерела, порівняння матеріалів, підбору цікавих фактів. Семінари відрізняються від інших видів навчальних занять підвищеною активністю і самостійністю школярів, проявом їхніх організаційно-діяльнісних особистісних якостей. За дидактичними цілями семінари поділяються на: заняття із введення в тему, планування її вивчення; заняття щодо дослідження фундаментальних освітніх об’єктів; заняття з подання та захисту освітніх результатів; заняття з поглиблення, узагальнення та систематизації знань; контрольні та залікові семінари; аналітичні семінари. Семінар пошуковий. Цей вид семінару передбачає проведення учнями досліджень у групах, а потім колективний пошук за найбільш цікавими і важливими проблемами. Враховувати індивідуальні якості учнів дозволяють цикли різних за типами семінарів. Розглянемо три типи семінарів, об’єднаних у загальний цикл: з індивідуальною роботою, груповою, групами змінного складу. Вступний семінар. Він спирається на знання і досвід, які вже мають учні. Після пояснення вчителем структури семінару учні колективно збирають інформацію за новою темою і класифікують її за розділами. За кожним розділом учні обирають груповодів, які ведуть набір до своїх груп. Групи працюють із зібраною інформацією за заданим алгоритмом і готують виступи перед класом, які аналізуються й оцінюються самими учнями. Оглядовий семінар. Він передбачає самостійний огляд учнями всієї теми на основі підручника або інших матеріалів. Результати огляду учні формулюють у вигляді таких суджень: суть даної теми; її головні частини або спрямування; об’єкти, що вивчаються; питання, що виникають; відмінність викладання теми за різними інформаційними джерелами. Особливу роль відіграють сформульовані учнями питання. За підсумками оглядового семінару складаються індивідуальні й колективні програми занять за темою.
Семінар з індивідуальною роботою.
Під час проведення семінару учні ставлять перед собою навчальне завдання за темою, складають план завдання, вибирають вид навчальної діяльності і форми звіту. Вчитель надає учням банк даних, що полегшує їм вибір перелічених елементів діяльності. Варіанти можливих завдань, види діяльності та форми звіту записуються до початку семінару на дошці у вигляді таблиці.кий тип навчального процесу, який сполучає різні форми організації пізнавальної діяльності, має риси «комбінованого» уроку, органічно «поєднПРАКТИКУМ
Урок-практикум – тауваного» з системою нетрадиційної освіти. Практикум розвиває: вміння пов’язані з розвитком зацікавлення (аналізувати свої зацікавлення, визначити нові на ґрунті колишніх, зіставляти свої можливості та зацікавлення). знаходити практичні види діяльності; вміння обирати практичний вид діяльності для себе ( пошук відповідей для обґрунтування практичних завдань); вміння досліджувати умови практичної діяльності; вміння готуватися до практичної діяльності (визначення мети, завдань діяльності); вміння здійснювати діяльність на практиці ( планувати свою практичну діяльність, бачити її позитивні та негативні сторони); вміння встановлювати цінність практичної роботи, культурну та професійну цінність практикуму. Схема уроку-практикуму: повідомлення теми, мети, завдань уроку; актуалізація ЗУН; ознайомлення з інструкцією; підбір обладнання; робота учнів; звіт про роботу.
УРОК-ВИСТАВА
Мета уроку вистави – поглиблення, розширення в учнів діапазону спеціальних знань, умінь та навичок спілкування, співробітництва в процесі підготовки та виконання ролей; перевтілювання, входження в образ проникнення ідеями, закладеними автором у ролях. Ролі визначено змістом та характером твору. Це можуть бути персонажі з міфів та легенд, казок, епосу, літературних творів. Оцінюється урок-вистава за якістю виконання ролей та досягнення поставленої мети.
УРОК-АУКЦІОН
На дошці написано список запитань, які повинні бути "продані" на "аукціоні" і на які всі учні мають знати відповіді. Для проведення "аукціону" обирається експертна група, керівник цієї групи – ведучий. Ведучий визначає, в якому порядку він має називати учнів, які визначатимуть запитання, що "продається". Ведучий називає першого учня, той – номер запитання. Усі очима знаходять текст запитання на дошці. Ведучий запитує: "Хто хоче купити це запитання?" (треба розуміти це питання як таке: "Хто знає відповідь на нього?"). Чекає піднятих рук. Рахує: "Один", – знову читає запитання і оголошує: "Два..." Якщо піднялася рука "покупця", надає йому слово. За відповідь нараховуються бали. Відповідь можна уточнити, розширити, поглибити і за це також одержати бал. Коли запитання повністю куплене, ведучий називає другого продавця і так поки всі запитання не будуть з´ясовані.
УРОК-ДИСПУТГоловна цінність цих уроків полягає в тому, що в них формується діалектичне мислення. Це невимушена, жива розмова учнів, яка дозволяє висловити свою точку зору, власну думку, обґрунтувавши її, виробити вміння сприймати доводи опонента, знаходячи слабкі місця, вміння ставити питання за фактичним матеріалом теми, активно перетворювати знання на переконання. Підготовка до уроку-диспуту змушує учнів опрацьовувати додаткову літературу. На початку уроку учням пропонуються цікаві факти, докази, аргументи, котрі записуються в зошит У процесі підготовки до диспуту клас поділяють на дві групи, два табори, які дотримуються діаметрально протилежних точок зору. У кожному таборі мають бути різні "спеціалісти". Вони задають один одному питання, вислуховують відповіді, погоджуються або не погоджуються, приходять до спільної думки. Додому учням дається завдання написати твір (своєрідний письмовий звіт із диспуту) і зробити висновок.
УРОК-ДІАЛОГ
Урок-діалог будується на основі таких принципів: культурологічного (вивчення художнього тексту за багатоманітністю його культурних рівнів, сприйняття та осмислення через книгу відносин «людина – світ»); історичного (розгляд просторово-часових характеристик твору в їх взаємозв’язку з сучасністю і поглядом в майбутнє); гармонізації і діалогізації навчання (встановлення між учнем і книжкою рівноправного обміну духовними цінностями).
«Діалог Сократа».
В рамках діалогу учні самостійно формулюють проблеми суспільного життя та пропонують альтернативні шляхи їх розв’язання.УРОК-ДІЛОВА ГРАЦе імітаційна модель навчальної діяльності учнів, що відтворюється в умовах, максимально наближених до дійсності. Мета ділової гри – поглибити та розширити діапазон знань учнів, формувати діловий стиль спілкування у практично-професійній діяльності. Урок – ділова гра має свої різновиди: урок – «еврика», прес-конференція, урок-змагання, урок-турнір, урок-спектакль, урок-КВК, урок-аукціон. Незалежно від різновидів уроку ділової гри, їх об’єднують загальні вимоги: постановка теми, цілей, завдань гри; визначення оптимального змісту гри; розподіл ролей та визначення функціональних обов’язків учасників гри; забезпечення умов для проведення ділової гри; єдність взаємодії учнів у ході виконання ролей. Класичний варіант імітаційної гри включає такі етапи: підготовка; безпосередньо сама гра; аналіз та підведення підсумків гри. До дидактичних ігор належать настільно-друковані, словесні ігри, загадки, шаради, ребуси, головоломки, ділові ігри. Їх головна особливість наявність, крім ігрової, чітко визначеної дидактичної мети, регламентування ігрової діяльності спеціально визначеними правилами. Ігровий задум та ігрові дії допоможуть зберегти високу активність і самостійність учнів, наповнити навчання радістю, позитивними інтелектуальними емоціями. У школах практикуються уроки – рольові ігри "Захист дисертації", "Квартальний звіт в науково-дослідному інституті", "Патент", "Зліт спеціалістів", "Ранок у селі", "Робота конструкторського бюро", "Рятівники", "Інформаційний пошук" та ін.
УРОКИ-КВК
Ці уроки дуже схожі на телевізійну гру КВК і можуть бути проведені за схемою: "Розминка", "Домашнє завдання", "Індивідуальна робота", "Конкурс "Вгадай", "Конкурс майстрів мистецтва", "Конкурс розповідачів", "Конкурс капітанів". Завдання має як репродуктивний, так і продуктивний характер, але форма висунутих завдань гумористична, цікава. Для проведення такого уроку серед учнів класу вибираються члени двох команд. Критерії для вибору в члени команд можуть бути різні, в т.ч. і від ряду парт може бути сформована команда. Вибирається журі із числа учнів класу. Розминка. Кожній команді пропонується скласти розповідь за пройденою темою. Форма розповіді може бути гумористичною і разом з тим такою, щоб у ній брали участь всі команди. Інсценізація домашнього завдання може охоплювати будь-який один параграф підручника або весь матеріал даної теми. Виконання індивідуальної роботи включає цікаве завдання для двох-трьох учнів з кожної команди. Його виконання оцінюється за правильністю, повнотою й естетичністю пояснення. Конкурс "Вгадай" включає загадки, тести, просто завдання. Конкурс майстрів мистецтва. Від кожної команди вибирається по 3-4 учні, які виконують роль художника, поета, співака. Кожен з них має виконати свій номер, який за змістом має розкривати тему КВК. Конкурс оповідачів. Обом командам пропонується, наприклад, картинка, за якою потрібно скласти розповідь. Конкурс капітанів включає і розв´язування задачі, і аналіз картини.
УРОК-СУД
Урок дає можливість отримати уявлення про спрощену процедуру прийняття судового рішення та провести рольову гру – судовий процес за участю 3-х осіб: судді, який буде слухати обидві сторони і приймати рішення, позивача і відповідача (можлива участь адвокатів, прокурора, свідків тощо). Після того як клас визначиться з ролями, вчитель надає кожній групі завдання: Суддям – підготовка запитань, Позивачам – підготовка вступної промови та викладу аргументів, Відповідачам – підготовка промови-відповідей та захисту. Урок проходить з дотриманням порядку ведення судового засідання: вступні заяви учасників судового процесу; позивач викладає аргументацію, суддя ставить йому запитання; відповідач викладає суть захисту, суддя ставить йому запитання; суддя виносить рішення. Ця форма уроку приваблива тим, що в ній стикаються протилежні погляди на суть окремих питань. Вирок обґрунтовується, отже, така форма проведення заняття сприяє з´ясуванню суті проблеми. Як і на звичайному суді, тут дійовими особами є свідки, адвокати і ті, кого звинувачують.Під час проведення таких уроків дуже важливо підбити підсумок заняття, визначити переможця, вказати на недоліки. Педагогічний досвід підтверджує наявність наступних етапів у структурі уроку-мандрівки: І. Організаційний момент. Привітання та побажання гарного настрою.УРОКИ-МАНДРІВКИОдним із найцікавіших нетрадиційних уроків упродовж усіх етапів вивчення матеріалу є уроки-мандрівки. Мета таких уроків: зацікавити всіх учнів; створити атмосферу невимушеності та веселий настрій у дітей; стимулювати до розвитку творчих задатків учнів: кмітливості, логічного мислення, уяви; швидко орієнтуватися в особистих знаннях, використовувати їх на практиці. Особливість цих занять полягає в тому, що їх можна проводити як в умовах класного приміщення (заочні мандрівки: урок-екскурс, урок-подорож, урок-«картинна галерея»), так і поза ним (очні мандрівки: урок-екскурсія, урок-марафон). Ефективність такої нетрадиційної форми організації навчальної діяльності учнів залежить від підготовки вчителя та учнів до уроку. Спочатку треба визначити тему, мету, тип уроку-мандрівки, скласти логічну послідовність уроку, продумати організаційні заходи і шляхи підготовки учнів до уроку. Для очних мандрівок це: Ознайомлення учнів з темою, метою і місцем екскурсій (марафонів); Актуалізація знань про правила дорожнього руху, правила поведінки на природі й на вулиці; Поділ класу на групи по шестеро в команді; Ознайомлення учнів із проблемно-пізнавальними завданнями; Добір наочності. Якщо це урок-марафон, то слід підготувати кабінети-зупинки, таблички з назвами станцій, маршрутні завдання. Для уроків-мандрівок в умовах класного приміщення слід виготовити карту або план, за яким триватиме подорож країною Математики (Математичним океаном, до замку Логіки тощо).
Перевірка готовності учнів до заняття. ІІ. Ознайомлення з темою та правилами проведення уроку-мандрівки. ІІІ. Постановка мети і завдань. ІV. Систематизація, узагальнення засвоєних знань, умінь та навичок. Фронтальне опитування. Елементи дискусії. Відповідь на проблемне запитання. Фізкультхвилинка. Індивідуальна робота учнів. Робота в групах. Виконання завдань творчого характеру. Дидактична гра з елементами змагання. V. Підсумок уроку. Підсумкова бесіда. Оцінювання роботи учнів на уроці. Загальна оцінка діяльності класу. VI. Домашнє завдання практичного характеру КОНФЕРЕНЦІЯ Мета уроків-конференцій – розширення та поглиблення навчального матеріалу, ознайомлення з новою інформацією за рахунок спілкування з різними інформаційними джерелами, обміну думками. Форми роботи в процесі підготовки – вивчення літературних джерел, у ході самого уроку – взаємоінформація учнів, ведення тезисних нотаток, складання плану.
Прес-конференція.
Уроки цього типу сприяють розвитку навичок роботи з додатковою літературою, прищеплюють допитливість, виробляють уміння працювати в колективі, надавати взаємодопомогу. Структура та етапи: Позиція:… я вважаю, що.. (висловлюється власна думка, пояснюється в чому полягає точка зору). Обґрунтування: .. тому, що… (наводиться причина появи цієї чи іншої думки, тобто на чому грунтуються докази на підтримку вашої позиції). Приклад: …наприклад .. (наводяться факти, які демонструють докази, підсилюють вашу позицію). Висновки ..отже, я вважаю… (узагальнення думки, висновок про те, що необхідно робити – заклик прийняти вашу позицію). Такий урок можуть проводити декілька учителів. Клас розбивається на групи. Одна їх частина перетворюється на представників преси – співробітників різних газет, інша – на спеціалістів різних галузей. Спеціалістів одного профілю може бути декілька, їх очолюють консультанти. Спочатку проводиться загальний інструктаж консультантів, а ті вже починають готувати свої групи. До закінчення прес-конференції має бути випущена газета, придумані її назва і рубрики. План проведення уроку може бути таким: виступи тих представників груп, які займаються історією питання, теоретиків, практиків і т.д.; після кожного повідомлення представники преси ставлять запитання виступаючому, далі проводяться оформлення газет у групах, огляд-конкурс газет і підсумки прес-конференції. Не менш цікавими є прес-конференції, підготовлені учителями з багатьох предметів, які мають міжпредметний характер.
УРОК-ЗМАГАННЯ
Урок складається із декількох конкурсів. Учнів попереджають, що в ході змагання буде враховуватись активність кожного члена команди і всієї команди в цілому. Складаються відомості, у них журі вноситиме оцінки кожному учневі за відповідь. Перемагає команда, яка набирає більшу кількість балів. Наприклад, на уроці з математики чи фізики можуть бути такі конкурси: "Чи знаєш ти формули?", "Конкурс кмітливих", " Змагання любителів кросвордів". "Чи розумієш ти графіки?", "Знайди помилку","Пошук" та ін. Перший конкурс. Представники команд витягують папірець, згорнутий у трубочку, або кидають кубик, на гранях якого написані формули. Формулу записують на дошці, пояснюють її зміст, потім ставлять запитання, які стосуються цієї формули. Журі оцінює відповіді й виставляє оцінку у відомість. Другий конкурс. Задачі з малюнками записуються на картках. Представники команд витягують картки-завдання і відповідають на поставлене там запитання. Якщо вони не можуть відповісти, то просять допомоги у команди, якщо й вона не може, то просять допомоги в команди-суперниці, але перша команда бали втрачає, а друга – у разі правильної відповіді – ці бали набирає. Третій конкурс. Сітка-кросворд намальована на картках, які роздаються учням обох команд. Під картку підкладають копірувальний і чистий аркуш паперу. Розв´язуючи кросворд, відповіді вписують у картку і здають журі. Кросворд складається учителем. Четвертий конкурс. У ньому, як і в третьому конкурсі, представники команд витягують картки, на яких накреслені графіки. Тут же – запитання, на які потрібно відповісти. На виконання завдання відводять певний час. Картки здаються журі.
ТОК-ШОУ
Метою такого уроку є отримання навичок публічного виступу та дискутування. Учитель на такому уроці є ведучим. Робота організовується так: Оголошується тема уроку; Слово на запропоновану тему надається «запрошеним гостям»; Слово надається глядачам, які можуть виступити із своєю думкою протягом 1 хвилини або поставити питання «запрошеним»; «Запрошені» мають відповідати лаконічно та конкретно; Ведучий також має право поставити своє запитання або перервати ведучого за лімітом часу. Ця форма роботи допомагає навчитися брати участь у дискусіях, висловлювати та захищати власну позицію.УРОК-ТУРНІРЙого мета – повторення й узагальнення вивченого. За два тижні до уроку вивішується плакат із запитаннями за темою. У класах створюються групи учнів, які одержують неоднакові завдання. Консультанти готують слабших учнів, працюють з ними, ерудити роблять повідомлення на запропоновані теми, аналітики розв´язують задачі (їх перелік дається). Готуються також картки-завдання. В уроці-турнірі беруть участь два класи. Тривалість – 90 хв. Столи розміщують так, щоб учні двох класів сиділи навпроти один одного. Можлива постановка проблемного питання. Другий етап розпочинається із фронтального опитування з усіх перелічених питань (учні обох класів відповідають почергово). Аналітики розв´язують задачі на дошці. Після цього класи обговорюють розв´язки задач і оцінюють роботу аналітиків. Наступний етап – міні-диктант з теми. До дошки запрошуються по два учні від класу. Решта – журі. Якщо це урок фізики – то ставляться досліди і побачене пояснюється, за що кожному класові виставляється відповідна оцінка. На другому уроці роботу розпочинають ерудити. Заслуховуються й оцінюються підготовлені повідомлення (по одному від класу). Далі – розв´язання творчих задач, підготовка відповідей на завдання, запропоновані в картках. Підраховується загальна кількість балів, набрана за кожен вид турніру кожним класом.
УРОК-ТЕЛЕПЕРЕДАЧА
Це урок вивчення нового матеріалу з попередньою підготовкою учнів. Він будується в стилі інформаційно-розважальної телепередачі. Його структура являє собою послідовність фрагментів із найпопулярніших телепрограм минулого і сьогодення: "Поле чудес", "Закон є закон", "Погода", "Пісня - 2011", "Служу народу України", "Літературна студія", "Свічадо", "Вечірня казка", "П´ятий кут" і т.ін., побудованих на предметному навчальному матеріалі. Для підготовки уроку вчитель створює ініціативну учнівську групу, визначає ведучого телепередачі. Спільно з учителем ця група з´ясовує, які конкретно телепередачі будуть копіюватися на уроці, яким змістом наповнити кожний фрагмент. Створюються мікроколективи учнів, на чолі яких стоять члени ініціативної групи. Кожен мікроколектив готує свій фрагмент, свій вихід в "ефір", свою частину всієї "телепрограми". Перед уроком класна кімната відповідно оформлюється. Учитель спільно з ініціативною групою чітко розподіляють час уроку, виділяючи кожній "телепрограмі" свій "жорсткий" час, встановлюють послідовність цих програм. У сценарій уроку органічно вплітаються кінопрограма (показ навчального кінофільму, фрагмента, епізоду, відеокліпу), рекламна пауза, пісня, музична вставка. Під час уроку учні в своїх робочих зошитах роблять записи, малюють схеми, малюнки, пишуть формули тощо. На таких уроках простежуються міжпредметні зв´язки, тому одним із варіантів уроку-телепередачі може бути інтегрований урок з участю 2-3 вчителів споріднених предметів. Урок може бути розпочатий із музичної заставки даної телепередачі. Два диктори оголошують тему, мету і побудову. Наступний етап – демонстрування фрагмента фільму, після цього – виступи.
УРОК-КОМПОЗИЦІЯ
Він дає цілісне і повне уявлення про тему вивчення; забезпечує широку участь учнів як у підготовці, так і в проведенні уроку; передбачає комплексне застосування різних засобів навчання: плакатів, схем, портретів, картин, музичного супроводу, художньої і довідникової літератури та ін.; учить сприймати, пізнавати світ не тільки через раціональну сферу, сферу мислення, а й через почуття, емоції. Особливо сприятливий матеріал для таких уроків має українська література. Теми: "На Україну линуть журавлі", "Повернуті із забуття", "Література нашого краю", "Чорна сповідь твоя, Україно" вивчаються дуже успішно у формі уроків-композицій. Наприклад, на уроці "На Україну линуть журавлі" в комплексі використано загальне оформлення класу – журавель на тлі голубого неба і сонця, а на крилі немовля у сповитку, портрети письменників, програвач.
ІНТЕГРОВАНІ УРОКИ
Ці уроки проводяться з метою розкриття загальних закономірностей, законів, теорій, ідей, відображених у різних науках та відповідних навчальних предметах. Це уроки інтегрованих зв’язків декількох предметів. Вони дають можливість сформувати і яскравіше уявити навколишні взаємозв’язки і явища. Основний аспект ставиться не тільки на засвоєння певних знань, стільки на розвиток освітнього мислення. Структура таких уроків відрізняється чіткістю, компактністю, стислістю, логічною взаємообумовленістю навчального матеріалу на кожному етапі уроку, великою інформативністю, об’ ємністю матеріалу. Інтегровані уроки сприяють: більш повному осмисленню учнями навчального матеріалу, різні аспекти якого не можуть бути розкриті засобами якогось одного навчального предмета; формуванню умінь переносити знання з однієї галузі науки чи мистецтва в іншу; стимулюванню аналітико-синтетичної діяльності учнів, розвитку потреби в системному підході до об’єкта пізнання, аналізі та порівнянні процесів та явищ; розкритті думок, настроїв, вражень, наприклад, філософських та релігійних вчень історичної епохи, в контексті якої слід сприймати і розуміти творчість письменника; розвитку творчих здібностей учнів: уяви, фантазії, образного мислення, інтелекту та емоційної сфери. Підготовка до інтегрованих уроків передбачає: аналіз річного календарного планування; зіставлення матеріалу різних предметів для визначення споріднених тем; «конструювання» заняття; визначення завдань уроку; написання плану-конспекту.П
ісля вивчення теми «Атмосферний тиск» можна провести інтегрований позакласний захід на тему «Газообмін у легенях і тканинах», в якому беруть участь інші вчителі-предметники. Наприклад: учитель хімії – ознайомлює учнів з властивостями оксигену, окисненням; учитель фізики – нагадує про явище дифузії, ознайомлює з поняттям парціального тиску, аналізує зміну тиску газів під час дихання; учитель біології – пояснює суть дихання, зміну складу повітря під час дихання, парціальний тиск, газообмін, перенесення газів кров'ю, закон збереження енергії, сполучення оксигену з залізом в еритроцитах, вплив оксигену на рівень гемоглобіну в крові, вплив шкідливих речовин на рівень оксигену в крові, джерела поповнення оксигену на нашій планеті; учитель математики – розв'язує практичну задачу: скільки потрібно кисню для дихання на хвилину, годину, добу?; учитель фізичної культури – роз'яснює зв'язок гіподинамії та гіпоксії, наголошує на необхідності занять фізкультурою; медична сестра – розкриває можливості людини в екстремальних ситуаціях, наводить випадки з медичної практики; учитель історії – обговорює факт загибелі людей на повітряній кулі «Зеніт» у 1862 році; Проведення нетрадиційних уроків відповідає тенденціям сучасного уроку, зокрема таким, як відмова від авторитарного стилю навчання, курс на ініціативу учнів, увага до вироблення вміння самостійно працювати, обгрунтовано приймати рішення, набувати необхідних життєвих компетенцій. ДЕБАТИ Дебати – різновид дискусії. Дебати дають змогу продемонструвати знання, поділитися досвідом, ідеями. Використання цієї форми дискусії має на меті навчити учнів висловлювати свої погляди спокійно, у товариській атмосфері. Учасники дебатів повинні вміти подати аргументи «за» і «проти» обговорюваної ідеї, переконати опонентів у правильності своєї позиції за допомогою чіткої логіки. Час виступу кожного учасника під час дебатів обмежений та однаковий для усіх. Методика проведення дебатів: Під час підготовки дебатів його керівник має передбачити загальний хід бесіди і повідомити учасникам тему запланованої дискусії; Відкриваючи дебати, ведучий нагадує тему та представляє план проведення обговорення; Ведучий стежить за регламентом та обмежує виступи учасників у 3-5 хв. Він прагне залучити до дискусії якомога більшу кількість учасників, надаючи їм слово; Упродовж дискусії ведучий виносить на обговорення пункти плану та підводить підсумки кожного пункту. Після закінчення обговорення керуючий підбиває загальний підсумок обговорення та надає таку можливість одному з учасників, аналізуючи подібність та відмінність позицій з кожного питання ВИСТАВКА У навчальному кабінеті виставляється демонстраційне та лабораторне обладнання за темою, що вивчається, науково-популярна література, учнівські реферати, саморобні газети, наочні посібники, зроблені за минулі роки. Кожну частину виставки обслуговує учень-екскурсовод. Учні групами переходять від однієї експозиції до іншої, дивляться, слухають, ставлять запитання, виконують досліди. Наприкінці заняття учні пишуть відгук про виставку або рецензію за планом: Що вам найбільше сподобалося на виставці? З якими новими поняттями, законами, приладами ви познайомилися? Де і для чого вони використовуються? Про що ви бажаєте отримати додаткову інформацію? За якою темою ви могли б виступити на семінарі? Ваше враження про проведене заняття. Ваші зауваження та пропозиції. Таке заняття може проводитися як на початку вивчення теми, так і під час її узагальнення.
УРОК-ДОСЛІДЖЕННЯУрок-дослідження – це така навчальна форма, в якій домінує дослідницький метод вивчення матеріалу. Використання цього типу уроку зумовлене проблемами сучасного суспільства, яке ставить перед навчальним закладом завдання виховати творчу особистість, розвинути творчі задатки учнів, навчити їх мислити, здобувати знання самостійно й застосовувати їх на практиці. Дослідницький метод на уроках застосовується переважно в старших класах. П
едагогічні можливості уроку-дослідження: здобування знань самостійно, а не отримання їх у готовому вигляді; удосконалення мислення, розвиток аналітично-синтетичної діяльності учнів, уміння зіставляти, порівнювати, аналізувати й систематизувати, узагальнювати й абстрагувати, висувати твердження та аргументувати їх; скерування учнів на динамічний пошук, що примушує їх стати дослідниками, першовідкривачами знань, співавторами навчального процесу; глибше осмислення нових знань на підставі попередніх і життєвого досвіду, в результаті чого навчальний матеріал міцніше запам’ятовується і здебільшого стає переконанням учнів, основою їх майбутнього світогляду; допомагає переконатися в істинності своїх припущень, задовольняють потребу в дослідництві, творчості, що має позитивний вплив на їхнє здоров'я, самовираження, Уроки-дослідження урізноманітнюють роботу учнів, знімають напругу від звичної навчальної діяльності, викликають живий інтерес до пізнання світу. «Пізнай природу, пізнай свій народ, пізнай себе», – писав Григорій Сковорода.
ЗАСТОСОВУЮЧИ НЕТРАДИЦІЙНІ МЕТОДИ ПОТРІБНО ПАМ’ ЯТАТИ: на сучасному етапі роботи школи в основу педагогічної практики слід покласти творчий підхід; новації мислення мають бути педагогічно впровадженими та відповідати основним вимогам навчання й виховання; на уроці необхідно досягти поєднання ігрової та навчальної форм діяльності; нетрадиційні заняття дають змогу урізноманітнювати форми і методи роботи на уроці, позбавлятися шаблонів, виховують цілісну, творчу особистість; використання нетрадиційних форм навчання сприяє формуванню пізнавальних інтересів школярів, їхніх життєвих компетенцій; уміле поєднання традиційних і нетрадиційних форм роботи забезпечує високу ефективність нестандартних уроків, бажання дітей навчитися, належний рівень навчальних досягнень школярівВикористані джерела: Різні види нетрадиційних уроків. Дидактика. Навчальний посібник / І. В. Малафіїк – К.: Кондор, 2009.– 406 c. Нетрадиційні уроки.- [Електронний ресурс]: режим доступу до статті: konserq. ucoz. Ua
Посилання: Лист Міністерства № 1/9-349 від 20.05.2013 "Про навчальні плани загальноосвітніх навчальних закладів та структуру 2013/2014 навчального року"Типові навчальні плани Типові навчальні плани для ЗНЗ
Наказ Міністерства № 682 від 29.10.2005 "Про Типові навчальні плани початкової школи"
Наказ Міністерства № 572 від 10.06.2011 "Про Типові навчальні плани початкової школи"
Наказ Міністерства № 834 від 27.08.2010 "Про затвердження Типових навчальних планів загальноосвітніх навчальних закладів ІІІ ступеню"
Наказ Міністерства № 66 від 05.02.2009 Про внесення змін до наказу МОН України від 23.02.2004 р. №132 "Про затвердження Типових навчальних планів загальноосвітніх навчальних закладів 12-річної школи"
Наказ Міністерства № 409 від 03.04.2012 "Про затвердження Типових навчальних планів загальноосвітніх навчальних закладів ІІ ступеня"
Наказ Міністерства № 616 від 23.05.2012 " Про затвердження Типових навчальних планів загальноосвітніх навчальних закладів ІІ ступеню з поглибленим вивченням окремих предметів"
Лист Міністерства № 1/9-399 від 23.05.2012 "Про навчальні плани загальноосвітніх навчальних закладів та структуру 2012/2013 навчального року"
Вимоги до сучасного уроку Формула зацікавленості
Діти шукають у наших очах схвалення своїх дій, думок. Як у таких умовах формувати самостійність дитини, здатність до критичного, творчого і самостійного мислення? Самостійність в отриманні знань та способу дії може бути лише там, де вчитель не дає готових знань та зразків, а стимулює пошук. Будуючи систему уроків з кожної теми, я ставила собі запитання: «Як зробити, щоб діти самостійно могли обрати для себе мету своєї дослідницької роботи, відчули потребу в співпраці з іншими, могли оцінити свої досягнення та обрати наступну мету? Як мотивувати дітей, щоб вони усвідомили недостатність своїх знань? Як побудувати свою роботу, щоб діти стали активними учасниками навчально-виховного процесу, самі ставили перед собою завдання, розв’язували його, а вчитель міг виконати роль співпрацівника, до якого можна звернутися за інформацією, порадою?» Для того щоб діти вміли відрізняти дві основні ситуації взаємодії з учителем (ситуацію наслідування та ситуацію самостійної дії), училися думати самостійно, приймати рішення, окремі вчителі вводять завдання-«пастки». «Пастка» — це завдання, яке не має розв’язку або складене не за правилами. Наприклад: візьміть три палички і складіть квадрат. Деякі діти зразу приступають до роботи, але в когось виникне сумнів, і він почне нервувати, запитувати в учителя. Це найцінніший момент уроку, адже всі діти зацікавлені, усі починають міркувати й висловлювати свої міркування. Це дає поштовх до обговорення самого завдання та позиції дитини в навчанні. Діти роблять перший висновок, що треба подумати: — Чи достатньо в мене інформації з цього питання? — Чи пов’язана умова із запитанням? — Що я маю зробити, щоб відповісти правильно? Пастки будують і пропонують дітям з метою розподілити клас на групи, які матимуть протилежні точки зору, щоб почати дискусію. Цей вид завдань доцільно використовувати на різних етапах уроку. Ось основні види пасток: 1. Завдання, що розрізняють орієнтацію дитини на завдання та дії вчителя Учитель ставить дітям запитання і, працюючи разом із класом, приєднується до неправильного рішення або сам дає неправильне рішення. Дітям потрібно зробити вибір — повторити відповідь учителя або спробувати відповісти самостійно. Наприклад, учитель каже: «У слові кільце є 2 звуки: кіль-це. Хто зі мною згодний?». Для вчителя такі ситуації — спосіб діагностики та корекції імітаційної поведінки. Для дитини — це ситуація, коли потрібно постійно зіставляти свою та іншу точку зору. У такій ситуації слід звернути увагу дітей не стільки на правильність відповіді, як на спосіб дій учнів. 2. Завдання, що розрізняють життєву і понятійну логіку Ці завдання складніші, ніж пастки першого виду. Потреба в них зберігається протягом усієї початкової освіти. Понятійне мислення не стане справді змістовним, понятійна точка зору не стане власною, доки вона не буде протиставлена погано усвідомленій життєвій логіці. Життєва точка зору на слово погано розрізняє форму та значення слова. Слово змій може здатися дитині довшим, ніж слово черв’ячок, тому що змій (істота) довший за черв’ячка. Лінуватися — не дієслово, бо називає не дію, а її відсутність. Тільки за рахунок усвідомлення життєвої та понятійної логіки дитина може оволодіти самим поняттям. Наприклад: чи правда, що слова корова і телятко родичі? Що отримаємо, коли слово чотири розділимо надвоє? Такі провокаційні запитання змушують дітей розпочати дискусію. Після того як індивідуальні рішення прийняті, діти об’єднуються в групи та розігрують дискусію, висувають докази, обирають правильну точку зору. 3. Задачі, які не мають розв’язку Наприклад, оберіть серед схем ту, яка підходить до слова Петрик, а такої схеми серед запропонованих немає. Часто діти не можуть виконати так» завдання, тоді в них виникає тривога й вони не роблять того, що хоче вчитель. Діти, які зайняли позицію справжніх учнів, із задоволенням справляються з такими пастками і пояснюють, чому це завданні не можна виконати. Зайняти позицію учневі важко одному. Тому група справляється з такими завданнями краще. 4. Задачі з недостатніми даними Наприклад: Андрійкові 7 років, скільки років його мамі? Такі завдання спонукають дітей ставити запитання по суті. Одній дитині важко поставити чітке запитання, тому такі запитання варто спочатку ставити групі чи парі дітей. 5. Ситуації відкритого незнання Наприклад, до якої частини мови належить слово намальований? Ці ситуації є центральними для формування рефлексії здатності знати про своє незнання. Накопичення ясних знань про своє незнання може стати програмою подальшого навчання дітей та мотивом для пошуків відповіді на запитання. Така організація роботи учнів привчає їх до самостійного мислення, формує вміння аналізувати, сперечатися, доводити, ставити запитання по суті. «Каталізатор» Наступним кроком може стати добір завдань та вправ, які можуть показати дитині брак попередніх знань, мотивувати до вивчення наступного матеріалу. Для цієї роботи складають та використовують «каталізатор» — завдання, яке виявляє прогалини дитини в знанні, мотивує її до пошуку інформації, спонукає вступати в навчальний діалог з іншими дітьми та вчителем. «Каталізатори» використовують на уроці постановки навчального завдання. Базою в такому завданні є вже вивчений матеріал, але він містить запитання, на яке відповісти без вивчення нового матеріалу не можна. Наприклад: під час вивчення теми «Прикметник» для того, щоб діти усвідомили роль прикметника в реченні, пропонується таке завдання: «Прочитайте текст і скажіть, яка пора року описана». Іванко йшов лісом. Він дихав чистим повітрям. Обабіч дороги росли дуби. Як приємно йому йти лісовою стежкою. Діти визначити пору року не можуть. Тоді вчитель пропонує: «Змініть швидко цей текст так, щоб у 1 -ї групи була описана осінь, у 2-ї групи — весна, у 3-ї — зима, у 4-ї — літо. Діти виконують завдання, вставляють прикметники, читають уголос текст, усі оцінюють правильність виконання, виписують слова, які вставили, потім ведуть спостереження і роблять висновки. Такі вправи виконують свою головну функцію — мотивують наступну діяльність, спонукають до творчості. Засвоюючи новий матеріал, діти і вчитель хочуть реально знати свої досягнення. Оцінка вчителя и самооцінка уч¬ня можуть не збігатися. Для того щоб дитина могла реально оцінити рівень своїх знань, побачити свої прогалини, пропонуються завдання-«ключ». Виконуючи його, дитина може визначити зону найближчих дій. Завдання побудовані так, що дитина виконує тест і після його перевірки може сказати, чи виконати було легко, чи зверталася вона за допомогою до інших учнів, до вчителя, довідкової літератури, до підручника. Наприклад, після вивчення теми «Письмове додавання та віднімання багатоцифрових чисел» дитина отримує картку з такими завданнями: 1. Перевір, чи правильно записані доданки при письмовому додаванні багатоцифрових чисел (правильний запис позначає знаком « + «, хибну відповідь — знаком « — «). 2. Запиши самостійно у стовпчик такі приклади: 12678 + 2509, 5090 – 387 і т. д. Такими завданнями перевіряють уміння записувати числа для письмових операцій над ними. 3. Перевір, чи правильно показано переходи через розряди 4896 + 2098. 4. Визнач кількість цифр у частці та в сумі. Ці завдання перевіряють уміння бачити переповнення розрядів, місця, де дитина може помилитися. 5. Перевір, чи правильно виконана дія. 6. Виконай додавання та віднімання самостійно. Ці завдання перевірять саме вміння виконувати письмові обчислення. 7. Склади подібні завдання своїм друзям. Це завдання на розуміння способу дії, на усвідомлення поступовості дії при виконанні письмового обчислення. Виконання таких завдань допомагає вчителеві й дитині перевірити знання з кожної теми та побачити, де є прогалини в знаннях, уміннях, над чим потрібно працювати. Для того щоб дитина, яка пропустила уроки чи погано засвоїла матеріал, могла опрацювати цей розділ самостійно, пропонуються завдання-«виручалочки». «Виручалочка» — це аркуш чи кілька аркушів, на яких містяться кілька завдань, виконавши які, дитина може опанувати пропущений матеріал. На картці спочатку міститься завдання, яке викликає запитання, учень не знає, як його виконати. Наприклад, дитина пропустила тему про правопис ненаголошених [е] — [и]. Учитель пропонує аркуш із такими завданнями: 1. Встав пропущені букви, у написанні яких ти не сумніваєшся. В...сною пов...ртаються до нас із т...плих країв гостроносі журавлі. У якому слові ти вставив букву зразу, подумай чому? Чи чітко чути в цьому слові звук е? А чому? Чи падає наголос на пропущені звуки в інших словах? Запитай в інших дітей, що вони думають. 2. Встав букви в ті слова, де звук не потрібно перевіряти: з...мля; з...млі тощо. У якій позиції стоять ці звуки в слові? Ти здогадався, як дізнатися, яку букву потрібно вставити? 3. Слово, у якому під наголосом стоїть звук, який перевіряємо в спільнокореневому слові, називається перевірним. Обери сам серед запропонованих слів перевірні, визнач у них наголос: н...су: нести, несуть, ніс, занести. 4. Добери до слів перевірні слова: з...мля, в...селий. 5. Встав потрібну букву, покажи роботу «консультантові» (це дитина, яка засвоїла цей матеріал на високому рівні), якщо виникне непорозуміння, то вчителеві. В...сна, л...сток, ж...ття, с..ло. 6. Виправ помилки в реченні. Сьогодні Дмитрику було весило. На уроці української мови він навчився правильно песати запрошення. Він завтра напише такого леста із запрошенням своїй бабусі. 7. Придумай подібні завдання своїм друзям. Використовуючи такі завдання, діти легко вступають у предметну дискусію з учителем та однокласниками; у них формується смак до пізнавальної, дослідницької роботи; набуті знання міцно засвоюються та використовуються для здобуття нових; створюється база для творчості. ________________________________________ За матеріалами: Сільська школа України, 11 (23), листопад 2008 Урок як форма організації навчання Ключовим компонентом класно-урочної форми організації навчання є урок – форма організації навчання, за якої навчальні заняття проводяться вчителем із групою учнів постійного складу, одного віку й рівня підготовленості протягом точно встановленого часу, за сталим розкладом. Умовно кажучи, урок — це «відрізок» навчального процесу, який є закінченим за смислом, у часі й організаційно. Від якості уроку залежить ефективність функціонування всієї школи. Тому багато теоретиків і практиків працюють над його вдосконаленням. Загальні вимоги до уроку такі: • проведення уроку на основі сучасних наукових досягнень, передового педагогічного досвіду, закономірностей навчального процесу; • проведення уроку на основі методик гуманних дидактичних концепцій; • особистісна спрямованість, тобто забезпечення учням умов для самореалізації та ефективної навчально-пізнавальної діяльності з урахуванням їхніх інтересів, потреб, нахилів, здібностей та життєвих настанов; • оптимальне поєднання і системна реалізація на уроці дидактичних принципів; • встановлення міжпредметних зв'язків, які усвідомлюються учнями; • зв'язок із раніше засвоєними знаннями, навичками, уміннями, опора на досягнутий рівень розвитку учнів; • актуалізація, стимулювання й активізація розвитку всіх сфер особистості учня: мотиваційної, пізнавальної, емоційно-вольової, фізичної, моральної тощо; • логічність, вмотивованість і емоційність усіх етапів навчально-пізнавальної діяльності учнів; • ефективне застосування сучасних дидактичних засобів, особливо — комп'ютерних; • тісний зв'язок із життям, першою чергою — з особистим досвідом учня; • формування практично необхідних знань, навичок, умінь, ефективної методики навчально-пізнавальної діяльності; • формування мотивації навчально-пізнавальних дій, професійного становлення, потреби постійної самоосвіти; • діагностика, прогнозування, проектування і планування кожного уроку. Окрім цього, кожен урок має сприяти ефективній ререалізації основних функцій дидактичного процесу — освітньої, розвиткової, виховної та самовдосконалення. В контексті сучасних концепцій навчання на перший план, замість освітньої, виходить виховна функція дидактичного процесу — формування всебічно та гармонійно розвинутої особистості. Це вимагає, безумовно, зміни парадигми уроку з метою формування духовного світу учня, допомоги в його самоактуалізації та самореалізації, визнання права бути суб'єктом навчального процесу і формування суб'єкт-суб'єктних взаємин на кожному уроці. Така парадигма має бути гуманною і особистісно спрямованою. Відповідно, грунтовно змінюється зміст цих функцій та вимоги до уроку. Виховні вимоги до уроку: — формування і розвиток в учнів національної свідомості, самосвідомості та ментальності, провідних рис громадянина своєї держави; — формування в учнів високої духовності, підвалину якої мають становити загальнолюдські, національні та професійні цінності, широка моральна, правова, екологічна, політична, художньо-естетична й фізична культура; — формування і розвиток в учнів активної життєвої настанови, допомога в самоактуалізації та самореалізації у навчальному процесі та майбутній професійній діяльності; — вміле поєднання дидактичних, розвиткових і виховних завдань кожного уроку та їх творче спрямування на формування і розвиток всебічно і гармонійно розвиненої особистості; — формування і розвиток мотивації постійного самовдосконалення і змістовної професійної діяльності шляхом реалізації потенційних інтелектуальних, фізичних та інших можливостей; — підпорядкування виховної мети кожного уроку загальній меті виховання тощо. Розвиткові вимоги до уроку: — спрямованість кожного уроку на максимальний розвиток духовних, інтелектуальних, фізичних і творчих здібностей кожного учня, його провідних психічних рис; — направленість кожного уроку на «зону найближчого розвитку» учня та її творче проектування і реалізація; — проведення занять з урахуванням індивідуально-психічних особливостей кожного учня та активна допомога в його самовдосконаленні тощо. Дидактичні вимоги до уроку: — чітке визначення освітніх завдань кожного уроку та їх творче поєднання із загальною метою вивчення конкретного предмета й формування особистості учня в навчально-виховному процесі; — оптимальне визначення змістового компонента кожного уроку з урахуванням особистісної спрямованості навчально-виховного процесу; — широке використання методів, прийомів і способів активізації навчально-пізнавальної діяльності учнів та їхнього творчого розвитку; — творчий підхід до обґрунтування методики проведення кожного уроку; — опора на загальнолюдські цінності в застосуванні принципів навчання; — забезпечення активного зворотного зв'язку, дієвого контролю і управління тощо. Крім зазначених, обов'язково слід мати на увазі й інші вимоги до уроку: — організаційні (чіткість, раціональне використання часу, обладнання, дисципліна тощо); — управлінські (цілеспрямованість, оперативність, конкретність, стиль управління тощо); — санітарно-гігієнічні (температура, освітленість, працездатність, перевтома тощо); — етичні (рішучість, вимогливість, принциповість, справедливість, тактовність тощо); — психологічні (врахування індивідуально-психічних особливостей учнів, психічного стану учнів і вчителя, настрою вчителя та ін.) тощо. Підготовка вчителя до уроку. Цей етап передбачає: вивчення учнів класу; стилю викладання інших вчителів у цьому класі; докладне вивчення змісту навчального матеріалу; планування навчальної роботи; підготовку навчально-матеріальної бази. Підготовка вчителя до конкретного уроку. В. О. Сухомлинський зазначав, що вчитель до уроку готується все своє життя. Його підготовка до конкретного уроку включає: формулювання теми; визначення виховної, розвиткової та дидактичної цілей уроку; підбір конкретного матеріалу до теми; визначення структури вибраного типу уроку; визначення методики уроку; підготовку дидактичних засобів і матеріалів; визначення форми контролю й оцінки знань, навичок і вмінь; визначення місця й ролі спостереження, демонстрування засобів наочності і опитування в рамках уроку; перевірку своєї готовності до уроку; перевірку готовності учнів до уроку. Тематичне планування передбачає визначення типу уроку; визначення обсягу навчального матеріалу; підготовку засобів наочності, використання технічних засобів навчання й підбір фактичного матеріалу. Поурочний план включає дату проведення уроку, його порядковий номер за тематичним планом; тему, його мету; тип уроку; навчальне обладнання ; зміст і структура уроку відповідно типу; методи роботи вчителя й учнів; домашнє завдання. Класифікацій уроків є десятки. Проблема ця дуже складна і не вирішена остаточно ні у світовій, ні у вітчизняній дидактиці. Сучасна класифікація уроків здійснюється на основі дидактичної мети. Авторами такої класифікації є В. О. Онищук, М. А. Сорокін, М. І. Махмутов та ін. Основні типи уроків у сучасній вітчизняній школі: · комбіновані (змішані) уроки; · уроки засвоєння нових знань; · уроки формування навичок і вмінь; · уроки узагальнення і систематизації знань; · уроки практичного застосування знань, навичок і умінь; · уроки контролю і корекції знань, навичок і вмінь. Така класифікація є найзручнішою для планування, прогнозування діяльності вчителя, обґрунтування методики кожного уроку. Кожен тип уроку має свою структуру, тобто етапи побудови уроку, їх послідовність, взаємозв'язки між ними. Характер елементів структури визначається завданнями, які слід постійно вирішувати на уроках певного типу, щоб найбільш оптимальним шляхом досягти тієї чи іншої дидактичної, розвиткової та виховної мети уроку. Визначення і послідовність цих завдань залежать від логіки і закономірностей навчального процесу. Зрозуміло, логіка засвоєння знань відрізняється від логіки формування навичок і вмінь, а тому і різниться структура уроків відповідних типів. Кожний тип уроку має свою структуру. Методика будь-якого типу уроку складається з трьох частин: — організація роботи — 1—3 хв.; — основна частина (формування знань, навичок і вмінь; їх засвоєння, повторення, закріплення і контроль; застосування на практиці тощо) — 35—40 хв.; — підведення підсумку уроку і повідомлення домашнього завдання — 2—3 хв. 1. Комбінований урок І. Перевірка виконання учнями домашнього завдання практичного характеру; перевірка, оцінка і корекція раніше засвоєних знань, навичок і вмінь; відтворення і корекція опорних знань учнів. ІІ. Повідомлення теми, мети і завдань уроку та формування мотивації учіння. ІІІ. Сприймання й усвідомлення учнями нового матеріалу. ІV. Осмислення, узагальнення і систематизація нових знань. V. Підсумки урок. V. Повідомлення домашнього завдання. З усіх зазначених типів комбінований урок найпоширеніший у сучасній загальноосвітній школі. Йому належить 75—80 відсотків загальної кількості уроків, що проводяться. Цей тип уроку здебільшого використовується в початкових і середніх класах. Розкриємо зміст основних етапів комбінованого уроку. І. Перевірка виконання учнями домашнього завдання практичного характеру; перевірка, оцінка і корекція раніше засвоєних знань, навичок і вмінь; відтворення і корекція опорних знань учнів Початок уроку. Організація активної участі учнів в уроці є важливою методичною проблемою. Вона не повинна забирати багато часу, тому учнів бажано залучати до навчально-пізнавальної діяльності з першої хвилини уроку. Для цього початок уроку має бути динамічним, давати учням заряд енергії, бадьорості, діловитості. Урок починається так: взаємне вітання вчителя й учнів; перевірка відсутніх; перевірка зовнішнього стану приміщення; перевірка робочих місць та зовнішнього вигляду учнів; організація уваги. Важливість повторювально-навчальної роботи зумовлена трьома причинами: 1) більш відповідальним ставленням учнів до підготовки до уроку, бо їхні знання обов'язково перевіряються; 2) актуалізацією знань учнів під час перевірки, що сприяє усвідомленню, поглибленню, систематизації та закріпленню навчального матеріалу; 3) спрямованістю повторення і перевірки знань на розвиток мовлення та мислення учнів. Тому ця робота має бути творчою і, водночас, націленою як на окремого учня, так і на весь клас. З цією метою можна застосувати індивідуальне усне опитування, фронтальне та інші види опитування з поурочним оцінюванням. ІІ. Повідомлення теми, мети і завдань уроку та формування мотивації учіння Повідомлення теми, цілі й завдань уроку, мотивація уроку. Тему кожного уроку вчитель повідомляє на початку заняття або роботи над новим матеріалом. При цьому важливо чітко її сформулювати, визначити завдання уроку й основні питання, які учні мають засвоїти. Мотивування вчителем навчально-пізнавальної діяльності учнів має відбуватися протягом всього уроку. Воно спрямоване на формування і розвиток в учнів широких інтересів, потреб в різноманітних знаннях, чітких життєвих перспектив, професійної орієнтації та самовдосконалення. Мотиви — це внутрішні імпульси, які спонукають учня до активної навчально-пізнавальної діяльності. ІІІ. Сприймання й усвідомлення учнями нового матеріалу Пояснення матеріалу. Цей етап повинен відповідати таким вимогам: учитель має продумати своє місце в класі, щоб його було чути і видно всім учням; не ходити по класу; говорити голосно і чітко; темп розповіді має бути розміреним; мова доступною. При цьому важливо спиратися на попередній досвід учнів; виділяти істотне й головне в навчальному матеріалі; послідовно викладати тему; використовувати ілюстративний і демонстраційний матеріал. Сприймання, осмислення і засвоєння нового матеріалу. Сприймання є першим етапом процесу засвоєння учнями нового матеріалу. Воно найбільш успішне, коли правильно поєднано виклад матеріалу, наочні посібники та самостійну роботу учнів. Осмислення знань — це заглиблення в суть явищ, процесів, які вивчаються. Воно передбачає насамперед розкриття внутрішніх закономірностей цих явиш. Основними прийомами такої роботи є аналіз і синтез, абстрагування і конкретизація, порівняння й узагальнення, моделювання, класифікація тощо. ІV. Осмислення, узагальнення і систематизація нових знань Формування навичок і вмінь. Разом із засвоєнням навчального матеріалу учні засвоюють різноманітні навички та вміння, що формуються на основі знань. Основні компоненти формування навичок і вмінь: розбір і засвоєння правила, яке лежить в основі навички; подолання труднощів під час набуття навички; вдосконалення й автоматизація навички; закріплення досягнутого рівня навички та використання її на практиці. Основним методом формування навичок є вправи. V. Підсумки уроку Підбиваючи підсумки уроку, вчитель коротко повідомляє цілі уроку і визначає, чи досягнуті вони, оцінює дисципліну як окремих учнів, так і всього класу. V. Повідомлення домашнього завдання Домашнє завдання. Методика передбачає чітку систему домашніх завдань; визначення і конкретизацію окремого домашнього завдання; визначення часу на ознайомлення з ним учнів; дохідливість домашнього завдання; інструктаж про його виконання. 2. Урок засвоєння нових знань. І. Перевірка домашнього завдання, актуалізація і корекція опорних знань. ІІ. Повідомлення теми, цілей і завдань уроку; мотивування учіння. ІІІ. Сприймання й усвідомлення учнями фактичного матеріалу, осмислення зв'язків і залежностей між елементами вивченого матеріалу. ІV. Узагальнення і систематизація знань. V. Підсумки уроку. VІ. Повідомлення домашнього завдання. 3. Урок формування навичок і вмінь. І. Перевірка домашнього завдання, актуалізація і корекція опорних знань, навичок і вмінь. ІІ. Повідомлення теми, цілей і завдань уроку, актуалізація мотивації учіння учнів. ІІІ. Вивчення нового матеріалу (вступні, мотиваційні та пізнавальні вправи). ІV. Первинне застосування нових знань (пробні вправи). V. Самостійне застосування учнями знань у стандартних ситуаціях (тренувальні вправи за зразком, інструкцією, завданням); творче перенесення знань і навичок у нові ситуації (творчі вправи). VІ. Підсумки уроку. VІІ. Повідомлення домашнього завдання. 4. Урок узагальнення і систематизації знань. І. Повідомлення теми, цілей та завдань уроку, актуалізація мотивації учіння учнів. ІІ. Відтворення й узагальнення понять і засвоєння відповідної їм системи знань. ІІІ. Узагальнення та систематизація основних теоретичних положень і відповідних наукових ідей. ІV. Підсумки уроку. V. Повідомлення домашнього завдання. 5. Урок практичного застосування знань, навичок і вмінь. І. Перевірка домашнього завдання, актуалізація і корекція опорних знань, навичок і вмінь. ІІ. Повідомлення теми, цілей і завдань уроку, актуалізація мотивації учіння учнів. ІІІ. Осмислення змісту й послідовності застосування способів виконання дій; самостійне виконання учнями завдань під контролем і за допомогою вчителя. ІV. Звіт учнів про роботу і теоретичне обґрунтування отриманих результатів. V. Підсумки уроку. VІ. Повідомлення домашнього завдання. 6. Урок контролю і корекції знань, навичок і вмінь. І. Повідомлення теми, цілей та завдань уроку; актуалізація мотивації учіння учнів. ІІ. Перевірка знання учнями фактичного матеріалу й основних понять. ІІІ. Перевірка глибини осмислення учнями знань і ступеня їх узагальнення. ІV. Застосування учнями знань у стандартних і змінних умовах. V. Перевірка, аналіз і оцінка виконаних під час уроку робіт. VІ. Підсумки уроку. VІІ. Повідомлення домашнього завдання. Дедалі частіше в методиці викладання зустрічається новий тип уроку – інтерактивний Структура і методика інтерактивного уроку I. Мотивація. II. Оголошення, представлення теми та очікуваних навчальних результатів. ІІІ. Надання необхідної інформації. IV. Інтерактивна вправа (центральна частина заняття). V. Підбиття підсумків (рефлексія), оцінювання результатів уроку. I. Мотивація Мета етапу - сфокусувати увагу учнів на проблемі й викликати інтерес до обговорюваної теми. Без виникнення мотивів учіння й мотивації навчальної діяльності не може бути ефективного пізнання. Тому на цьому етапі можуть бути використані такі прийоми: - коротка розповідь; - бесіда; - демонстрування наочності; - нескладні інтерактивні технології («Мозковий штурм», «Мікрофон», «Криголам» тощо). Як правило, матеріал, озвучений учнями під час мотивації, наприкінці підсумовується і стає «місточком» для представлення теми уроку. Цей елемент уроку має займати не більше ніж 5 % часу заняття. II. Оголошення, представлення теми та очікуваних навчальних результатів. Другий етап інтерактивного уроку — оголошення, представлення теми та очікуваних навчальних результатів. Мета вчителя — забезпечити розуміння учнями змісту їхньої діяльності, тобто того, що вони повинні досягти на уроці і чого від них чекає вчитель. Формулювання очікуваних результатів уроку — це принциповий момент інтерактивного навчання, бо не усвідомивши цього, учень може сприйняти навчальний процес як ігрову форму діяльності, не пов'язану з навчальним предметом. Формулювання результатів має відповідати таким вимогам: - висвітлювати результати діяльності на уроці учнів, а не вчителя («після цього уроку я зможу...»); - чітко відображати рівень навчальних досягнень, який очікується після уроку; - чітко вказувати на способи «вимірювання» результатів; - учитель має говорити коротко, ясно й абсолютно зрозуміло для учнів. Правильно сформульовані, а потім досягнуті результати — це гарантія успіху. Оптимальною є ситуація, коли учень розуміє не тільки те, чого він досяг, а й те, чого він має досягти на наступному уроці, чого він взагалі хоче від цього предмета для свого життя. Тому в цій частині інтерактивного уроку вчитель має: - назвати тему уроку або попросити когось із учнів назвати її; - якщо назва теми містить нові слова або проблемні питання, слід звернути на це увагу учнів; - попросити когось із учнів оголосити очікувані результати; - нагадати, що в кінці уроку він перевірятиме, чи досягли вони цих результатів. Цей елемент уроку займає не більше ніж 5 % часу. ІІІ. Надання необхідної інформації. Мета етапу — дати учням достатньо інформації для того, щоб на її основі виконувати практичні завдання, але за мінімально короткий час. Це може бути міні-лекція, читання роздаткового матеріалу, виконання домашнього завдання, опанування інформації за допомогою технічних засобів навчання або наочності. Для економії часу на уроці і для досягнення максимального ефекту уроку можна давати інформацію для попереднього домашнього вивчення. На самому уроці вчитель може ще раз звернути на неї увагу, особливо на практичні поради, якщо необхідно, прокоментувати терміни або організувати невеличке опитування. Ця частина уроку займає близько 10—15 % часу. Розглянемо проведення її на прикладах. IV. Інтерактивна вправа (центральна частина заняття). Інтерактивна вправа — центральна частина заняття, яка має займати близько 50—60 % часу, її мета — засвоєння навчального матеріалу, досягнення результатів уроку. Обов'язковою є така послідовність і регламент проведення інтерактивної вправи: 1. Інструктування (2—3 хвилини). 2. Об'єднання в групи або розподіл ролей (1—2 хвилини). 3. Виконання завдання, де вчитель виступає як організатор, помічник, ведучий дискусії (5—15 хвилин). 4. Презентація результатів виконання вправи (З— 15 хвилин). V. Підбиття підсумків (рефлексія), оцінювання результатів уроку. Рефлексія результатів учнями, що є природним і найважливішим компонентом інтерактивного навчання. Рефлексія здійснюється в різних формах: як індивідуальна робота, робота в парах, групах, дискусія. Вона застосовується після найважливіших інтерактивних вправ, після уроку, після закінчення певного етапу навчання. Методика проведення рефлексії на уроці містить наступні етапи. 1. Припинення діяльності (з можливістю продовження роботи). 2. Відновлення послідовності виконаних дій (навіть незначних). 3. Вивчення відтвореної послідовності дій з точки зору їх ефективності, продуктивності, відповідності поставленим завданням. 4. Виявлення і формулювання результатів рефлексії: · предметна продукція діяльності (ідеї, пропозиції, закономірності, відповіді на запитання); · способи, які використовувалися чи створювалися в ході діяльності; · гіпотези щодо майбутньої діяльності. Рефлексія може подаватися у вигляді малюнків, схем, графіків. Алгоритм для вчителя щодо планування, підготовки та проведення інтерактивного уроку 1. Давати завдання учням для попередньої підготовки:прочитати,обміркувати,виконати самостійні підготовчі завдання. 2. Вибирати для уроку або заняття такі інтерактивні вправи,які дали б учням "ключ"до засвоєння теми. 3. Під час інтерактивних вправ давати учням час подумати над завданням. 4. На одному уроці використовувати 1-2 інтерактивні вправи, а не їх калейдоскоп. 5. Кожну інтерактивну технологію необхідно попередньо обговорити з учнями і переконатися у тому, що вони засвоїли процедуру її виконання. 6. Враховувати психологічний клімат певного учнівського колективу,вікові особливості,загальну спроможність виконувати поставлені завдання. Творчі педагоги постійно вдосконалюють методику проведення класичного уроку, в результаті чого в навчальний процес впроваджуються нестандартні уроки. Нестандартний урок — це імпровізоване навчальне заняття, що має нетрадиційну структуру. Назви уроків дають деяке уявлення про цілі, завдання і методику проведення таких занять. Найпоширеніші серед них — уроки-прес-конференції, уроки-аукціони, уроки—ділові ігри, уроки-занурення, уроки-змагання, уроки типу КВК, уроки-консультації, комп'ютерні уроки, уроки-консиліуми, уроки-твори, уроки-винаходи, уроки-заліки, театралізовані уроки, уроки взаємного навчання учнів, уроки творчості, уроки-сумніви, уроки-конкурси, уроки-фантазії, уроки-концерти, уроки-екскурсії, інтегральні уроки тощо. Нестандартні уроки спрямовані на активізацію навчально-пізнавальної діяльності учнів, бо вони глибоко зачіпають емоційно-мотиваційну сферу, формують дух змагальності, збуджують творчі сили, розвивають творче мислення, формують мотивацію навчально-пізнавальної та майбутньої професійної діяльності. Тому такі уроки найбільше подобаються учням і викликають у них творчий інтерес. Отже, форма організації навчання є важливою дидактичною проблемою, яка безпосередньо впливає на результатний компонент навчального процесу. Вона тісно пов'язана з методами і засобами навчання, бо кінцевий результат визначається комплексом дидактичних умов, серед яких важливе місце посідають організаційні форми навчання. НАВЧАЄМО І НАВЧАЄМОСЯ ПІДГОТОВКА ВЧИТЕЛЯ ДО УРОКУ: ЩО, ЯК, КОЛИ? Алгоритм планування уроку й підготовки до нього • Розробляння системи уроків за темою або розділом. • Визначення навчально-розвивально-виховних завдань уроку на основі програми, методичних посібників, шкільного підручника й додаткової літератури. • Добирання оптимального змісту матеріалу уроку, розчленовування його на опорні знання, їх дидактичне опрацювання. • Визначення головного матеріалу, який учень повинен зрозуміти і запам’ятати на уроці. • Формулювання навчальних завдань уроку. • Розробляння структури уроку, визначення його типу та найдоцільніших методів і прийомів навчання на ньому. • Знаходження зв’язків під час вивчення нового матеріалу з іншими предметами й використання цих зв’язків під час вивчення нового матеріалу і під час формування нових знань та вмінь учнів. • Планування всіх дій учителя й учнів на всіх етапах уроку і, насамперед,— під час опанування нових знань і вмінь, а також під час застосування їх у нестандартних ситуаціях. • Добирання дидактичних засобів уроку (кінофільмів, картин, плакатів, карток, схем, допоміжної літератури тощо). • Перевірка обладнання й технічних засобів навчання. • Планування вчителем записів і замальовок на дошці і виконання аналогічної роботи учнями на дошці й у зошитах. • Передбачання обсягу й форм самостійної роботи учнів на уроці та її спрямованості на розвиток їх самостійності. • Удосконалення форм і прийомів закріплення отриманих знань і набутих умінь на уроці та вдома, прийомів узагальнення в систематизації знань. • Складання списку учнів, знання й уміння яких перевірятимуть відповідними формами й методами з урахуванням рівнів їх сформованості; визначення змісту, обсягу й форм домашнього завдання, продумування методики домашнього завдання. ® Продумування форм підбиття підсумків уроку. • Планування позакласної роботи із запропонованої теми. о Запис плану й ходу уроку відповідно до вимог. Як прогнозувати навчальні результати? Прогнозовані результати конкретизують тему й розподіляють її на серію завдань. Для визначення результатів поставте собі три запитання. Знання • Що я хочу, щоб учні знали в результаті цього заняття? Уміння, навички, досвід • Що я хочу, щоб учні вміли в результаті цього заняття? Цінності • На які цінності учні повинні звернути свою увагу в результаті цього заняття? Відповіді на ці запитання складають список конкретних завдань, яких не повинно бути забагато, інакше це виявиться нереальним для одного заняття. Як сформулювати прогнозовані результати (мету)? На цьому етапі необхідно відповістити на запитання: «Як я дізнаюся про те, що ми досягли цих результатів?» Дізнатися про це можна тільки через конкретну дію учнів. Тому кожний результат повинен бути сформульований за допомогою таких висловлювань: • «Під час цього заняття учень зможе пояснити, назвати... (знання); • зможе зробити... (уміння, навички, досвід); • зможе висловити своє ставлення до... (цінності)». Таке формулювання результатів допоможе обрати вправи, методи, а також способи оцінювання. Як конкретизувати мету? 1. Записати мету. 2. Зробити начерки, використовуючи окремі слова або фрази, що характеризують такі результати навчання, які свідчать про досягнення мети. 3. Розсортувати начерки. Відкинути дублі й небажані пункти. Повторити пункти 1 і 2 для всіх абстрактних (неясних) формулювань, що здаються важливими. 4. Скласти повний опис для кожної характеристики досягнення мети (кожної дії), що містить характер, якість або кількісні показники, які є важливими. 5. Перевірити формулювання за допомогою запитання: «Якщо хтось досягне цих результатів і продемонструє кожну з названих дій, чи зможу я сказати, що він досяг очікуваної мети?» (Якщо ви зможете відповісти на це запитання ствердно, аналіз мети завершено.) Приклад Конкретизація мети «розуміти значення письмового тексту». 1. Розуміти значення письмового тексту. 2. Визначити відомості, що є в тексті в очевидному вигляді: • підкреслити конкретні деталі в тексті (наприклад, імена, дати, події та ін.); • обрати висловлювання, що найповніше передають зміст тексту. 3. Визначити головну думку тексту: • підкреслити речення, що передає основну думку; • обрати заголовок для тексту; • підсумувати думки, що є в тексті. 4. Викласти текст конспективно. 5. Вивести зі змісту тексту ті ідеї й взаємини між героями, що не розкриті в ньому в очевидному вигляді: • назвати думки, дії, події, що не названі, але передбачені змістом тексту; • назвати позначені в тексті дії або події в їх найімовірнішій послідовності; • дібрати найімовірніші наслідки описаних дій або подій; • пояснити, що в цьому тексті поєднує між собою явища, предмети, поняття. Основна вимога до конкретизації мети — максимально описати те, що учень може виконати в результаті навчання. Загальний прийом конкретизації мети — використовувати в описі дієслова, що свідчать про певну дію. Приклад Мета «вивчити використання символічних позначень на погодиш карті» може бути розгорнута в перелік можливих навчальних результатів. Учень: 1) відтворює з пам’яті символи, що використовуються на по— і годній карті; 2) позначає символи на карті; 3) читає карту, використовуючи символи; 4) створює карту, використовуючи символи; 5) за заданою картою, використовуючи символи, прогнозує погоду. Отже, загальну мету може бути зведено до простого результату низького пізнавального рівня (варіанти 1 і 2), а може бути розгорнуто в широкий перелік навчальних результатів різного рівня. Складання такого переліку дає можливість учителеві усвідомлено будувати навчальний процес у напрямку пізнавальної мети високого рівня. Цю можливість можна простежити у наведеному далі аналізі складної мети. Приклад Під час читання учень використовує навички критичного мислення: 1) проводить паралелі мін< фактичними відомостями й оцінними судженнями; 2) проводить паралелі між фактами й припущеннями; 3) визначає причинно-наслідкові зв’язки; 4) відстежує помилки в міркуваннях; 5) відрізняє істотні доводи від тих, що не стосуються справи; 6) розмежовує обґрунтовані й необґрунтовані оцінки; 7) формулює на основі тексту обґрунтовані висновки; 8) наголошує на передумовах, що обґрунтовують справедливість висновків. Запропонований приклад конкретизації мети не дозволяє однозначно розкласти її на «спостережувані дії»; кожний учитель робитиме висновки про наявність згаданих ознак, зважаючи на власний досвід, культуру мислення. Дієслова для конкретизації навчальної мети • Дієслова для позначення мети загального характеру: аналізувати, обчислювати, висловлювати, демонструвати, знати, інтерпретувати, використовувати, оцінювати, розуміти, перетворювати, застосовувати, створювати та ін. • Дієслова для позначення мети «творчого» характеру (пошукових дій): варіювати, видозмінювати, модифікувати, перегрупувати, перешикувати, пророчити, порушити питання, реорганізувати, синтезувати, систематизувати, спростити та ін. • Дієслова для позначення мети в галузі усної й писемної мови (мовленнєві дії): визначити, передати в словесній формі, записати, позначити, підбити підсумок, підкреслити, продекламувати, вимовити, прочитати, розподілити на складові частини, розповісти, переказати та ін. • Дієслова для позначення мети у сфері міжособистісної взаємодії: вступити в контакт, передати думку, висловити згоду (незгоду), вибачитися, вибачити, відповісти, подякувати, висловити похвалу (схвалення), надати допомогу, запросити, приєднатися, співробітничати, посміхнутися, брати участь тощо. Які рівні навчальних досягнень можна виокремити? 1. Ознайомлення — ознайомлення з основними поняттями й процедурами з певного предмета. 2. Освоєння основ — наступний рівень, що припускає здатність переказати (описати) основні поняття й процедури з певного предмета. 3. Опанування — успішне застосування основних понять і процедур із певного предмета. 4. Засвоєння, майстерність — успішні застосування основних понять і процедур із певного предмета, а також допомога іншим учням щодо закріплення й освоєння знань і вмінь. Дієслова для рівнів навчальних досягнень • Освоєння основ: визначити, класифікувати, дібрати, описати, дати визначення, назвати, ідентифікувати, розсортувати. • Перехід від освоєння основ до опанування: дібрати, виявити, підбити підсумки, розрізнити, відрізнити, дати оглядовий опис. • Опанування: доповнити, застосувати, упорядкувати, зібрати, скласти, створити, порівняти, завершити,розрахувати, обчислити, провести, сконструювати, зіставити, винайти, упорядкувати, розв’язати, співвіднести, перевести, пророчити, обслужити, спростити, оцінити, систематизувати, модифікувати, обговорити, відрегулювати, переробити. • Перехід від опанування до повного засвоєння (майстерності): аналізувати, оцінити, діагностувати, відредагувати, перевірити, критикувати, ілюструвати, керувати, формулювати, пояснити, дати пораду. Як дібрати найважливіші навчальні результати? Обрати зі сформульованих навчальних результатів найважливіші для учнів. До важливих належать такі очікувані навчальні результати, що найбільше знадобляться учням у реальному житті. На добирання результату також впливає та мета, яку педагог поставив для себе. Ранжирування результатів допоможе визначити, на що варто витратити більшу частину часу заняття, а що можна зробити досить швидко. Крім того, визначення важливості навчальних результатів дозволить прийняти рішення: що на цьому занятті варто оцінювати. Як дібрати вправи, що сприятимуть досягненню прогнозованих результатів? Тепер можна розпочати придумувати або обирати вправи й методи, що дозволяють максимально адекватно досягти прогнозованих результатів. Учні повинні зробити те, що було сформульовано як очікуваний результат. Можливо, це буде домашнім завданням. Потім у класі можна організувати перевірку домашнього завданням у парах. Обрані вправи й методи дозволять ще раз звернутися до формулювання результатів і скоригувати їх або додати нові (наприклад, учень зможе навчитися оцінювати роботу іншого за певною шкалою, коротко виступати, коректно висловлювати свої критичні зауваження). Обрана вправа може також бути й «контрольною», що дозволить учителеві поставити оцінки учням або просто оцінити загальний рівень підготовки учнів. Як визначити критерії та методи оцінювання? Сформульовані результати, обрані вправи й методи дозволять визначити, що можна вважати досягненням обраного результату, а що — ні. Вироблення критеріїв оцінювання потрібне не тільки тоді, коли учитель оцінює учнів, але й просто для оцінювання успішності заняття. Крім того, критерії оцінювання дозволять уточнити правила виконання самої вправи, акценти, на які варто звертати увагу педагогові. Залежно від мети, учитель повинен обрати метод оцінювання. Зазвичай, одностайних рекомендацій щодо обрання стратегії не існує. Один педагог може обрати метод спостереження й скласти перелік показників. Інший дасть учням завдання. Використання декількох методів допоможе не тільки виставити оцінку, але іі отримати зворотний зв’язок. Методи оцінювання знову повертають учителя до результатів і допомагають сформулювати їх точніше. Як скласти щохвилинний розгорнутий план уроку? Тепер можна розпочати складання щохвилинного плану заняття, у якому потрібно відзначати, скільки часу потребуватиме той або інший елемент занять. Необхідно визначити, на якій хвилині заняття буде повідомлено учням про критерії й методи оцінювання, адже оцінювання також забирає час. Такий план уроку продемонструє реальність виконання всіх задумів. Як підготувати оснащення до уроку? Коли план складений, настає час і необхідність подумати над тим, яке оснащення (навчальні посібники й підручники; наочність — плакати, репродукції, опорні схеми та ін.; матеріали та інструменти — аркуші паперу, олівці, фломастери, пензлі та ін.; роздавальний матеріал, кольорові картки та ін.; музичний супровід; технічні засоби навчання) може знадобитися для кожного і елементів заняття. Коригування кожного елемента заняття може відбуватися на будь-якому етапі підготовки до заняття — усі частини заняття впливають одна на одну. Як розподілити обов’язки під час підготовки до уроку? У розробці й підготовці уроку можуть брати участь один учитель або група вчителів, учитель і група учнів, учитель і клас. • Учитель. Пише сценарій уроку, добирає завдання, критерії оцінювання знань і діяльності учнів; розподіляє ролі між учнями тощо. • Учитель і групи учнів. Аналогічну роботу, що й у першому випадку, виконують група учнів, склад якої визначає вчитель залежно від мети й обраної форми уроку, індивідуальних особливостей учнів. • Учитель і клас. До уроку готується весь клас. Заздалегідь оголошують тему уроку, між учнями розподіляють ролі та завдання. Підготовка може бути індивідуальною або груповою — залежно від того, яким буде майбутній урок. Якими є особливості кожного з варіантів розподілу обов’язків? • Учитель. У цьому випадку вчитель дає кожному учневі індивідуальне завдання — підготувати виступ за темою, демонстрацію дослідів, наочність та ін. • Учитель і група учнів. Під час групової підготовки доцільно давати групам різні завдання: для учнів однорівневої групи — завдання однакової складності (різні або схожі за формулюванням), для учнів різнорівневої групи — диференційовані завдання. Наприклад, якщо на уроці узагальнення знань необхідно повторити теорію, то одна із груп добирає та відпрацьовує теоретичний матеріал. Якщо необхідно розв’язувати завдання, то кожній із груп можна запропонувати кілька завдань або за можливості запропонувати учням самостійно придумати й оформити картки із завданнями для інших груп, доповнивши завдання розв’язаннями та відповідями для подальшої перевірки. У кожній групі можна призначити або обрати капітана, відповідального за підготовку товаришів, щоб контролював їх роботу на певному етапі. На цьому етапі учитель консультує учнів та організовує урок. • Учитель і клас. У старших класах можна застосовувати конкретизований розподіл обов’язків (конференція, семінар, «учень у ролі вчителя», захист оцінки (проекту, ідеї) тощо). При цьому учні можуть провести весь урок замість учителя (прочитати лекцію, презентувати доповіді, прийняти залік в однокласників). Як розробити оптимальний сценарій уроку? Написання сценарію — це найвідповідальніший і найскладніший етап під час підготовки уроку. Його можуть складати: • учитель (група вчителів); • учитель разом із групою учнів. У сценарії варто врахувати: • докладний план уроку (із зазначенням мети); • інструкції із проведення кожного етапу уроку; • ролі учасників (що відразу розподіляються між учнями) і реквізит; • добірку завдань, запитань, вправ та ін.; • критерії оцінювання діяльності учнів; • запитання для аналізу уроку. Як добирати завдання до уроку? Завдання для уроку (якщо обрана форма уроку передбачає іч виконання) учитель може добирати самостійно або разом і учнями (якщо вони готують завдання одне одному). При цьому глід ураховувати вікові особливості учнів. Завдання повинні бути: • цікавими (за формою, змістом, сюжетом, способом розв’язання або несподіваним результатом); • спрямованими на розвиток логіки, кмітливості, образного мислення; • різнорівневими за складністю (для одного уроку), мати кілька способів розв’язання (і відповідей); • різноманітними, наприклад: • «закриті» завдання, що мають точне (однозначне) розв’язання; • завдання з неповною умовою; • з надлишковими умовами; • «відкриті» завдання, що припускають варіанти умов, різні шляхи розв’язання, імовірні відповіді; • творчі завдання тощо. Варто добирати завдання, що мають практичне значення і міжпредметний зміст. Під час повторення (урок узагальнення знань), коли є можливість істотно урізноманітити завдання, доцільнішими є завдання на зразок «знайди помилку» або такі, що провокують помилку. Завдання повинні бути безпосередньо пов’язаними з вивченою темою, сприяти засвоєнню, закріпленню, удосконаленню отриманих під час її вивчення вмінь і навичок. Розв’язання завдань мають бути простими, доступними. Доречно використовувати на уроках різноманітні: • ребуси; • головоломки; • кросворди; • завдання на розрізування й перегинання фігур; • вправи зі шматком паперу, із сірниками; • ігрові ситуації («П’ятий зайвий», «Чорний ящик»); • картки із завданнями теоретичного або практичного змісту. Якими можуть бути завдання? Для індивідуальної роботи • Усі учні отримують однакові завдання. • Однотипні завдання з різними вихідними даними. • Різні завдання. • Інші варіанти. Для групової роботи • Однакові завдання (якщо групи однорівневі). • Завдання, що є однаковими за рівнем складності, але різняться за способами розв’язання, вихідними даними (для однорівневих груп). • Завдання, що різняться за рівнем складності (для різнорівневих груп); якщо на уроді розв’язується складне завдання, його можна розподілити на декілька етапів і запропонувати групам). • Інші варіанти. Нагадуємо, що кількість завдань, рівень їх складності залежать від характеристик класу (наприклад, темну роботи), індивідуальних особливостей учнів та інших факторів, зокрема відведеного для цього часу. Які види завдань доцільно використовувати для проведення уроків контролю знань? • Одне запитання — чотири відповіді (обрати потрібну). • Розміщення відповідним чином термінів та їх визначень. • Вставлення пропущеного ключового слова. • Опитування «за ланцюжком». • Виконання завдань за запропонованим алгоритмом. • Цифровий диктант. • Графічний диктант. • Маршрутна карта. • Виявлення помилок (фактичних та логічних) та їх виправлення. • Повторення останньої фрази й оцінювання її коректності. • Продовження відповіді, перерваної в будь-якому місці. • Комбінована естафета. • Взаємоопитування. Кожний учень отримує картку із запитанням і повинен опитати, оцінити певних учнів. Учень одночасно виступає у ролі і вчителя, і учня. Які творчі завдання можна використовувати на уроці? Творчі завдання — такі навчальні завдання, що вимагають від учнів не простого відтворення інформації, але й творчості. Творче завдання сприяє створенню атмосфери відкритості, пошуку, надає зміст навчанню (воно особливо наближене до житті учнів), мотивує учнів. Можливість знайти власне «правильне» розв’язання, що ґрунтується на власному досвіді й досвіді своїх друзів, дозволяє створити фундамент для співробітництва, взаємонавчання, спілкування всіх учасників навчального процесу. Якщо учні не звикли працювати творчо, то варто поступово вводити спочатку прості вправи (наприклад, дібрати із газет статті певної тематики), а потім пропонувати складніші завдання. До творчих завдань належать: • завдання, задачі, вправи до вже вивчених правил; • приклади до вивчених правил; • задачі з формулами; • запитання до параграфа, тексту; • оформлення стенда (папки) з певної теми; • ілюстрації до твору; • складання схеми й таблиці до вивченої теми; • презентація з конкретної теми тощо. Форми творчих завдань: • доповідь; • реферат; • есе; • виступ; • виконання ролі в імітаційних методиках; • розв’язання задач; • обговорення дискусійного питання. На чому ґрунтуються різні види навчальної діяльності? В основі класифікації форм навчальних занять (за Н. В. Коротковою) — різні види навчальної діяльності. 1. На основі гри: • ігри-реконструкції (наявність уявної ситуації, що відбувалася в минулому або сьогоденні, розподіл ролей); • ігри-обговорення (наявність ситуації, що моделює різні форми обговорення; створення конфлікту думок; аналіз минулого експертами з погляду сучасності); • ігри-змагання (наявність фіксованих правил, відсутність сюжету й ролей, суб’єктно-об’єктні взаємини). 2. На основі дискусійної діяльності: • семінари (індивідуальна робота); • структуровані дискусії (групова робота); • проблемно-практичні дискусії (колективна діяльність класу). 3. На основі дослідної діяльності: • практичні заняття (колективна діяльність класу); • проблемно-лабораторні заняття (групова робота); • уроки-дослідження (індивідуальна робота). У якій формі можна провести урок? 1. У формі гри (змагання) можна провести урок закріплення й удосконалення знань. 2. Як захист оцінки, залік-практикум — урок контролю знань. 3. Аукціон знань, «подорож» в історію предмета є доречними для уроку повторення й систематизації знань. 4. Уроки творчості: урок винахідництва, урок-виставка, урок-твір, урок — творчий звіт та ін. 5. Уроки, що перегукуються із суспільними тенденціями: урок — суспільний огляд знань, урок-диспут, урок-діалог та ін. 6. Інтегровані уроки (одночасно з двох предметів, для різних вікових груп та ін.). 7. Уроки з елементами історизму: урок про вчених, урок-бенефіс, урок — історичний огляд, урок-портрет та ін. 8. Театралізовані уроки: урок-вистава, урок спогадів та ін. 9. Ігрові уроки: урок-ділова гра, урок- рольова гра, урок із дидактичною грою, урок-змагання, урок-подорож та ін. 10. Допоміжні уроки: урок-тест, урок для батьків, урок-консультація та ін. 11. Урок-калейдоскоп. На уроці учні швидко стомлюються, тому необхідно переключати їх увагу. Крім того, не можна порушувати санітарних норм — слід берегти зір дітей та їх нервову систему. Урок розподіляється на чотири рівні за часом частини: • «подорож кмітливих»; • логічна розминка; • теоретичний блок (пояснення нового матеріалу); • практична робота. 12. Урок-казка. Використання казки завжди збагачує урок, робить його зрозумілішим. Можна використовувати: • казкові сюжети уроків (авторські); • пошук основних алгоритмічних конструкцій па матеріалі знайомих казок; • створення учнівських казок за темою уроку. 13. Урок вивчення нового матеріалу за допомогою опорних конспектів. Учитель заздалегідь готує опорні конспекти для всіх учнів. На уроці учні працюють не в зошитах, а з опорними конспектами, що містять теоретичний матеріал уроку, завдання для закріплення матеріалу. Як зробити урок привабливим для учнів? Учням пропонують просту, зрозумілу та привабливу для них мету, досягаючи якої, вони мимоволі виконують мету, заплановану вчителем, наприклад: • розробити схеми та пояснення написання ь в українській мові для учнів англійської школи, які також вивчають і українську мову; • визначити необхідну кількість палива для ракети та кількість продуктів для 10 учнів класу, які полетять на Луну на 2 доби (скласти кошторис); • скласти кошториси для туристичних походів класу; • підготувати маршрути уявної подорожі (наприклад, Африкою) тощо. Як підготуватися до «уроку-логіки»? Пріоритетну увагу на такому уроці приділяють розвитку мислення. Учням пропонують завдання, що на доступному матеріалі .і опорою на їх життєвий досвід учать формулювати правильні судження, проводити нескладні дослідження, відшукувати можливі варіанти розв’язання, обґрунтовуючи право на існування кожного з них, наприклад: • «Що станеться, якщо персонаж твору відмовиться від свого вчинку (зробить інакше)?»; • «Якщо птахи не відлетять у вирій, то як їм вижити?»; • «Ми заблукали в лісі. Як повідомити про це (телефонів у нас немає)?». Як підготуватися до «уроку — сюжетної лінії»? Логічні завдання й завдання на кмітливість добирають таким чином, щоб їх можна було пов’язати або єдиним персонажем, або єдиним сюжетом. Сюжетна лінія уроку не тільки не заважає учням розв’язувати різноманітні завдання, але й робить урок азартним, вносить елемент змагання і прискорює темп уроку. Будь-який урок зі зв’язним сюжетом легко перетворити на конкурс. Джерело: Ворожейкіна О. М. 100 цікавих ідей для проведення уроку. Теорія та методика навчання ДОСВІД І ПРАКТИКА Автор: Олена Барнінець ДИДАКТИЧНІ ІГРИ ЯК ЗАСІБ ФОРМУВАННЯ ПРЕДМЕТНИХ УМІНЬ НА УРОКАХ ІСТОРІЇ Гра є багатовимірним та складним явищем, ключовим поняттям у таких соціогуманітарних науках, як філософія, психологія, етнографія, антропологія, історія. Тісний взаємозв’язок ігор з процесом навчання зумовив залучення поняття «гра» до категорійного апарату педагогіки, яка досліджує специфічний різновид ігор — дидактичні. На уроках історії використовують найрізноманітніші ігри. Можливо, саме тому в методиці не склалося єдиної класифікації ігор, окрім того, дослідники, вдаючись до спроби їх систематизувати, керуються різними підходами. Так, О. Пометун, Л. Пироженко, Г. Коберник, ґрунтуючись на засадах інтерактивного навчання, виокремлюють моделюючі ігри (імітаційні та симуляції (судове та громадське слухання) та розігрування ситуації за ролями (рольова гра, програвання сценки, драматизація) [3, с. 24—29]. Л. Боргова розрізняє ігри за сутністю ігрової основи (з правилами, рольові, комплексні ігрові системи на зразок КВК), за структурними елементами уроку (для вивчення нового матеріалу, для закріплення, перевірки знань, узагальнювальні, релаксаційні паузи), за міжпредметними зв’язками (історико-літературні, історико-географічні тощо), за джерелом пізнання (на основі усного викладу матеріалу, роботи з наочністю, практичної роботи) [2, с. 23-24]. К. Баханов поділяє ігри за методикою проведення на ігри-змагання, сюжетні, рольові, ділові, імітаційні та ігри-драматизації; за дидактичною метою — на такі, що актуалізують матеріал, формувальні, узагальнювальні, контрольно-корекційні [1, с. 13]. І. Кучерук виокремлює ігри з правилами, сюжетно-рольові (ретроспективні та ділові) й порубіжні [6]. Т. Іванова класифікує ігри, вважаючи такими лише рольові, й виокремлює серед них: театралізовані вистави, театралізовані ігри, проблемно-рольові ігри дискусійного характеру, екскурсійні ігри, які відрізняються за ступенем складності та розвивальною метою [4, с. 5]. М. Короткова поділяє ігри на ділові (обговорення, дослідження), ділові з елементами ретроспективності, ретроспективні (рольові (театралізовані вистави, театралізовані ігри, проблемно-дискусійні ігри), нерольові (конкурсні, маршрутні) і тренінгові (настільні, на основі заданого алгоритму та сюжетні) [5, с. 13]. У методиці навчання історії накопичено багатий досвід застосування дидактичних ігор як засобу активізації пізнавального інтересу та самостійності учнів, їх зацікавленості предметом, формування образних уявлень, активізації взаємодії учнів, підвищення ефективності засвоєння фактичного матеріалу. Проте в умовах впровадження особистісно зорієнтованої парадигми навчання актуальності набуває розвиток умінь. У процесі навчання історії відбувається формування цілого комплексу умінь, серед яких розрізняють загальнонавчальні та специфічні (предметні). На сьогодні в умовах компетентнісного підходу до навчання до переліку умінь у навчанні історії належать хронологічні, просторові, інформаційні, мовні, логічні та аксіологічні як складові відповідних їм компетентностей [7, с.5]. Загальновідомо, що методика формування предметних умінь під час навчання історії передбачає організацію послідовних, пов’язаних між собою етапів: репродуктивного (засвоєння знань конкретного прийому та виконання діяльності за зразком під керівництвом учителя), перетворювального (самостійного виконання способу діяльності в однотипних ситуаціях) та творчого (застосування знайомого прийому в нових умовах). Відповідно до цього, використання дидактичних ігор у навчанні історії як засобу формування предметних умінь передбачає їх організацію на репродуктивному, перетворювальному та творчому рівнях навчальної діяльності. Тож вибір виду ігор залежить від: характеру пізнавальної діяльності учнів, мети уроку, змісту історичного матеріалу, типу й етапу уроку та етапу формування предметних умінь. Використання різновидів ігор залежно від типу та етапу уроку, етапу формування предметних умінь та характеру пізнавальної діяльності учнів Тип уроку Етапи уроку Ігри Етап формування предметних умінь та характер пізнавальної діяльності Вивчення нового матеріалу, формування вмінь та навичок Комбінований Активізація розумової діяльності, перевірка домашнього завдання, узагальнення й систематизація знань, умінь і навичок Кросворд, кросдат, «Знайди помилку», «Історичний ланцюг», «Бліц-опитування» Репродуктивний, перетворювальний Мотивація навчальної діяльності Головоломки, анаграми, букваринти, ребуси, криптограми, лабіринти Репродуктивний перетворювальний Сприйняття й осмислення нового матеріалу «Прес-конференція», «Віртуальна екскурсія», «Наукова лабораторія», «Історична вітальня», «Суд», театралізована вистава, театралізована гра, проблемно-рольова гра дискусійного характеру Репродуктивний, перетворювальний, творчий Узагальнення та систематизація знань, умінь і навичок Повторення й аналіз основних фактів, подій і явищ, засвоєння провідних ідей і теорій на основі систематизації знань «Слабка панка», «Комбіноване лото», «Історичні шахи», «Розумники і розумниці», «Вікторини», «КВК», «Брейн-ринг», «Кінофестиваль». Репродуктивний, перетворювальний, творчий На уроках, на яких діти засвоюють фактичний матеріал, насичений датами, термінами, іменами, що потребує закріплення, повторення, перевірки міцності засвоєння інформації чи настанови на її сприйняття, доречно застосовувати тренувальні ігри. Репродуктивний і перетворювальний характер пізнавальної діяльності учнів визначає зокрема ігри «Знайди помилку», «Історичний ланцюг», «Бліцопитування», кросворди, кросдати, головоломки, анаграми, букваринти, ребуси, криптограми, лабіринти, що зумовлено завданнями на відтворення та часткове перетворення фактичного матеріалу. Ці ігри зводяться до вказування дати, географічного об’єкта, терміна, імені історичної постаті на основі опису або виконання послідовних дій. Такі ігри, як «Слабка ланка», «Комбіноване лото», «Історичні шахи», «Розумники і розумниці», «Вікторини», «КВК», «Брейн-ринг», також передбачають перетворювальний характер пізнавальної діяльності школярів, що випливає із завдань на визначення періодизації та тривалості події, географічних об’єктів за описом, тлумачення понять, встановлення причин, наслідків і значення подій, узагальнення фактів, оцінку подій та діяльності історичної особистості, виявлення цінностей, інтересів, потреб та суперечностей у позиціях останніх, що зумовлює застосування цих ігор під час перетворювального етапу формування предметних умінь. На етапі вивчення нового матеріалу варто проводити рольові та ділові ігри. Як зауважує Л. Борзова, процес вивчення нового з постановкою перед учнями певних навчальних цілей збігається з органічно закладеним у грі пізнавальним завданням. Таке гармонійне поєднання створює високі потенційні можливості у навчальному процесі, для реалізації яких перш за все вчителю, а потім і учням потрібно виявити нестандартний погляд, креативність, неабияку фантазію. Постає потреба в аналізі, узагальненні, формулюванні висновків інформації, навколо якої відбувається гра [2, с. 30]. Лише дія, під час якої щось відбувається, має конкретний результат, здатна привести до рефлексії, може бути основою для формування компетентної особистості. Залежно від участі учнів у складанні сценарію рольові ігри можна закріпити за певним етапом формування предметних умінь. Так, театралізовану виставу за чітким сценарієм, складеним учителем, варто організовувати на репродуктивному етапі. Розігрування ролей за написаним школярами сценарієм з елементами імпровізації з боку учнів під час організації театралізованої гри надається для використання на перетворювальному етапі. Проблемно-рольові ігри дискусійного характеру, під час яких учасники мають розв’язати проблеми з позицій своїх персонажів, а також ділові ігри з імітації умов та змісту професійної діяльності дають змогу організовувати діяльність на творчому рівні та, відповідно, завершальному етапі формування предметних умінь. Бажано, аби в змісті історичного матеріалу, обраного для проведення цих ігор, оптимально поєднувався фактичний й теоретичний компоненти, що дає змогу з’ясувати причиново-наслідкові зв’язки, тенденції історичного розвитку, а також засвоїти нові факти й переосмислити в нових зв’язках та відношеннях відомі раніше. Пропонуємо варіант використання ігор як засобу формування предметних умінь у межах курсу Нової історії під час вивчення розділів «Європейська культура кінця XVI — першої половини XVII століття», «Польська держава і Московське царство», «Криза старого порядку. Початок модернізації», «Країни Сходу» (матеріал статті скомпоновано відповідно до чинної програми). Для організації творчого рівня пізнавальної діяльності обираємо тему: «Початок промислового перевороту». Це зумовлено тим, що зміст цієї теми насичений фактичним (створення перших верстатів і парової машини, поява нових соціальних груп, руйнування техніки лудитами, поява тред-юніонів тощо) і теоретичним матеріалом (поняття «промисловий переворот», «фабрика», «індустріальне суспільство»; визначення економічних, соціальних та екологічних наслідків промислового перевороту; тенденції до утвердження капіталістичних відносин). Постановка проблемного питання, пошук способів його розв’язання дадуть змогу організувати творчу пізнавальну діяльність, на основі якої плануємо формувати предметні вміння: логічні — встановлювати причини, сутність та наслідки подій; аксіологічні — виявляти цінності, інтереси, потреби, суперечності в позиціях соціальних груп; інформаційні — виявляти різні погляди під час аналізу змісту історичних джерел; хронологічні — визначати наступність подій у часі; просторові — визначати розвиток історичних явищ на основі географічного положення країни; мовні — в розповіді висловлювати власну позицію. На попередніх уроках варто провести ігри, які мають за мету послідовне виконання певних прийомів навчальної діяльності, спрямованих на формування означених умінь. Забезпечення репродуктивного рівня пізнавальної діяльності, а відповідно й аналогічного способу засвоєння матеріалу, можливе під час розгадування кросворду на уроці з теми «Досягнення науки та тягар марновірства» на етапі систематизації й узагальнення знань, умінь і навичок. Для організації цієї гри на підготовчому етапі учнів класу слід об’єднати в п’ять команд, які отримають однакові кросворди, та обрати двох експертів, які мають контролювати правильність відповідей. На розв’язання кросворду відводимо 4-5 хвилин. Перемагає та команда, яка швидше та правильніше впоралася із завданням. Методична сутність кросворду передбачає надання відповіді на поставлене запитання про причини зближення медицини та хімії, наслідки розвитку природничих наук у XVI — XVII ст., поняття «натурфілософія», «гуманізм»; ціннісні орієнтири в суспільстві доби XVI — XVII ст.; погляди діячів культури Західної Європи XVI — XVII ст.; суспільні течії та напрями науки в XVI — XVII ст.; географічні об’єкти тощо, що сприяє удосконаленню предметних умінь. Запитання до кросворду По вертикалі. 1. Що визнавалося найбільшою цінністю в епоху гуманізму? (людина) 3. Яка форма правління була ідеальною згідно з теорією Н. Мак’явеллі? (республіка) 5. Що, за теорією М. Коперника, визнавалося центром Всесвіту? (Сонце) 8. Країна, у якій зародилися нові погляди на суспільство і державу (Італія). По горизонталі. 2.Кого в епоху нового часу звинувачували в чаклунстві, засуджуючи аж до публічного спалення на вогні? (відьма) 4. Які навчальні заклади у Європі бурхливо розвивалися в XVI — XVII ст.? (університети) 6. Яке поняття, спрямоване на утвердження моральних прав людини на земне щастя, чуттєві радощі та вільний вияв її прагнень і бажань, стає ключовим в епоху Відродження? (гуманізм) 7. Який напрям науки отримав поштовх до розвитку наприкінці ХУ-ХУІ ст., започаткувавши розвиток географії, картографії, астрономії, механіки, математики, біології, медицини? (натурфілософія) 9. Що винайшов Т. Парацельс у результаті зближення медицини та хімії? (медикаменти) 10. Кому належать слова: «А все-таки вона крутиться»? (Галілей) На уроці з теми «Польська держава» на етапі мотивації навчальної діяльності учням можна запропонувати гру «Шарада», яка також забезпечує репродуктивний рівень пізнавальної діяльності. Для проведення гри клас необхідно поділити на команди по два учні в кожній. Учасникам гри пропонуємо відгадати загадку, у якій зашифровано панівну верству польського суспільства у XV-XVIII ст. Підказку можна знайти, розв’язавши шараду. Переможцем визнається команда, яка швидше за всіх дає правильну відповідь. Тож на основі визначення терміна «шляхта», часу існування цієї соціальної верстви, співвідношення поняття із країнами, у яких вона була представлена, досягаємо закріплення розумових та практичних дій із розвитку предметних умінь. Завдання для проведення гри «Шарада» ЗАГАДКА Елітна, аристократична верства, Підвладний їм був сам король, Занадто схильні до позерства, Усе брали під свій контроль. ШАРАДА Чумацький, зоряний, морський Дола мандрівник будь-який А лиш додай сполучник та — В державі верства золота. (шлях+та) Перехід до перетворювального етапу формування вмінь доречно здійснити під час гри «Бліц-опитування». Її можна провести з теми «Революція XVII ст.» на етапі систематизації й узагальнення знань та вмінь. Для цієї гри обираємо 10 учасників, які мають поставити один одному запитання з теми. Той учень, який не дає правильної відповіді або не може сформулювати запитання, вибуває з гри. Переможцем оголошується школяр, який залишається останнім серед учасників. Позаяк правила гри не обмежуються запитаннями за певними критеріями, це зумовлює застосування учнями набутого досвіду з постановки питань, сприяючи також удосконаленню вміння давати чіткі й блискавичні відповіді на них. Таким чином, відтворюючи історичну інформацію учні вдосконалюють предметні уміння: встановлення причин та наслідків революції й Громадянської війни, тлумачення понять «протекторат», «лорд-протектор»; визначення значення революції та діяльності Карпа І, О. Кромвепя, Карла II; встановлення часу здійснення подій, що вплинули на перебіг революції та Громадянської війни в Англії; встановлення місця ключових подій Англійської революції та громадянської війни; пояснення та доведення власної позиції. Отже, організація згаданих ігор сприятиме накопиченню досвіду співвідносити події з певним періодом, вказувати час здійснення фактів, що вплинули на їх перебіг; вказувати географічні об’єкти за описом, співвідносити події з географічним положенням країн, встановлювати роль географічного чинника в перебігу подій; тлумачити погляди діячів культури Західної Європи XVI-XVII ст., пояснювати та доводити свою позицію; виявляти причини та наслідки подій, тлумачити поняття, встановлювати значення подій на основі ціннісних орієнтирів певного періоду. Накопичені в учнів знання та досвід пізнавальної діяльності, здійснення відомих способів діяльності дадуть змогу перейти до підсумкового, творчого, етапу формування предметних умінь. На уроці з теми «Початок промислового перевороту» на етапі вивчення нового матеріалу доречно організувати проблемно-рольову гру дискусійного характеру. Мета цієї гри полягає у формуванні предметних умінь шляхом визначення часу та місця початку промислового перевороту, визначення його причин, сутності та наслідків, змін в економічній, соціальній і науковій сферах (логічні); виявленні цінностей, інтересів, потреб, суперечностей у позиціях робітників та буржуазії (аксіологічні); виявлення різних поглядів під час аналізу змісту історичних джерел (інформаційні); визначення перебігу ключових подій, що лежали в основі промислового перевороту в Англії у XVIII ст. (хронологічні); співвідношення появи промислового перевороту із географічним положенням Англії (просторові); формулювання власної позиції (мовні). Під час цієї гри організація творчої пізнавальної діяльності може забезпечуватися шляхом пошуку відповіді на проблемне запитання: «Науково-технічний прогрес в Англії — причина чи наслідок промислової революції?» Виконавців ролей варто поділити на дві групи: ті, хто вбачав у ньому причину особистої трагедії (лудити), і ті, кому промисловий переворот забезпечив економічну стабільність (буржуазія). У ході дискусії навколо проблеми кожна сторона повинна довести свою правоту: «робітники», звинувачуючи машини у своєму тяжкому становищі й переконуючи, що науково-технічний прогрес є наслідком промислової революції, та «буржуа», відстоюючи позицію, що верстати з’явилися у відповідь на вимоги часу. На етапі підбиття підсумків гри учням можна поставити запитання: 1. Назвіть передумови промислового перевороту. Які його ознаки? 2. Визначте економічні та соціальні наслідки промислового перевороту. 3. Чому ремісники знищували машини, які полегшували їм працю? 4. Чому переворот розпочався саме в Англії у другій половині XVIII ст., адже першою країною, де встановилися буржуазні відносини були Нідерланди? 5. Чому переворот розпочався в легкій промисловості? Чи міг він розпочатися із важкої? 6. Науково-технічний прогрес в Англії — причина чи наслідок промислової революції? Узагальненню знань та умінь сприятиме схема. Промисловий переворот в Англії Отже, гра дає змогу опрацювати ключові питання про час та місце зародження, причини, сутність та наслідки промислового перевороту, зміни в економічній, соціальній та науковій сферах, цінності, інтереси, потреби, суперечності в позиціях робітників та буржуазії, тож поставлена мета реалізована. Підсумковий етап гри також передбачає обговорення зі школярами не тільки змісту того, про що вони довідалися, а й зауважень, які виникли в процесі гри, способів усунення недоліків, оцінки акторської майстерності учнів, що виконували ролі. Наступним кроком у формуванні предметних умінь може бути організація на уроці узагальнення гри «Брейн-ринг». Підготовка до її проведення також передбачає послідовне застосування тренувальних ігор. Зокрема, на етапі актуалізації опорних знань на уроці з теми «Росія» доречно провести гру «Три речення». За її правилами класу, поділеному на команди по п’ять учнів у кожній, слід запропонувати тезу: «У Росії наприкінці XVII століття...» Під час обговорення протягом 3-4 хвилин учасники мають продовжити її трьома реченнями, записавши останні на окремих аркушах, що вставлятимуться в підготовлені пази, розташовані під ключовою тезою. Перемогу здобуває та команда, яка надасть найкоротше, проте найаргументованіше твердження. Отже, гра спрямована на вдосконалення логічних (шляхом визначення причин та наслідків подій), хронологічних (визначення послідовності подій), просторових (визначення впливу географічних факторів на розвиток держави) та мовних (унаслідок відстоювання власної позиції’) умінь. Подальше формування предметних умінь можливе під час організації гри «Дерево пізнання» на уроці з теми «Османська імперія. Персія» на етапі систематизації та узагальнення знань, умінь і навичок. За умовами гри під час вивчення нового матеріалу команди з двох учнів мають підготувати на окремих аркушах запитання, що стосуються нової теми. На етапі узагальнення й систематизації вчитель використовує їх для проведення змагання між командами на швидкість та правильність відповіді. Обрані експерти повинні стежити за правильністю відповідей й оголосити команду-переможницю, яка надасть їх найбільшу кількість. Послідовне застосування тренувальних ігор дає змогу поглибити знання й удосконалити вміння на уроці узагальнення з теми «Криза старого порядку. Початок модернізації», «Країни Сходу». На цих уроках доречно провести багатовекторну гру «Брейн-ринг». її особливістю є міні-змагання, за підсумками яких команди-переможниці переходять до наступного туру. Кожне змагання передбачає відповіді на запитання, які спрямовані на вдосконалення вмінь: логічних — встановлення причин та наслідків подій, визначення понять; аксіологічних — виявлення цінностей, інтересів, потреб та суперечностей у позиціях історичних осіб; інформаційних — виявлення різних точок зору під час аналізу історичної інформації; просторових — співвідношення розвитку історичних явищ і процесів з географічним положенням країн; хронологічних — визначення наступності подій; мовних — формулювання власної позиції. На підсумковому етапі оголошуємо переможців, аналізуємо відповіді, рівень активності кожної команди та окремих школярів, відзначаємо активних учнів, встановлюємо причини пасивності та пропонуємо шляхи її» усунення. Завдання для проведення гри «Брейн-ринг» I змагання 1. Викресліть зайве. Думку аргументуйте. Фрідріх II, Катерина II, Петро І, Марія-Терезія, Йосип II. 2. Про яку постать ідеться в документі: «Цар Соломон Індії з великої премудрості своєї»? Чим пояснюється таке прізвисько Акбара? 3. Як розуміли просвітники «природне право людини»? 4. Дайте визначення терміну «Просвітництво». 5. Як ви вважаєте, Петро І був великим царем чи великим злочинцем? Думку обґрунтуйте. II змагання 1. Викресліть зайве. Думку аргументуйте. 1775р., 1777 р., 1783 р., 1789 р. 2. Про яку подію йдеться в документі: «...8. Без суду хай шляхетний не буде позбавлений дворянської гідності, ...життя. 11. Нехай шляхетний судиться тільки з рівним собі. ...15. Тілесне покарання хай не застосовується до шляхетного. ...26. Шляхетним гарантується право купувати села»? Чому Катерина II надала дворянам такі привілеї? 3. Чому промисловий переворот розпочався в легкій промисловості? Чи був можливим його початок у важкій промисловості? 4. Дайте визначення терміна «промисловий переворот». 5. Чим відрізнялися цілі англійців в Індії від прагнень інших європейців? Чому саме англійцям вдалося завоювати країну? III змагання 1. Викресліть зайве. Думку аргументуйте. Ліквідація Запорізької Січі, Північна війна, «Жалувана грамота дворянству», приєднання Криму до Російської імперії. 2. Кому належать ці слова: «Держава — це я»? У чому виявилося зміцнення абсолютизму за Людовика XIV? 3. Схарактеризуйте значення доби Просвітництва в історії людства. 4. Дайте визначення терміна «держава Великих Моголів». 5. Як ви оцінюєте дії Олівера Кромвеля з установлення протекторату? IV змагання 1. Викресліть зайве. Думку аргументуйте. Військова реформа, запровадження нового літочислення, церковна реформа, скасування особистої залежності селян. 2. Про яку постать ідеться в документі: «Його немає більше, государя, який робив честь усім людям... Люди погано усвідомлюють, якої втрати вони зазнали... Лише через рік мандрівник скаже: «Який чудовий устрій шкіл, лікарень... освіти!» Мануфактурист: «Яке заохочення!» Землероб: «Він сам працював». Єретик: «Він був нашим захисником»... Начальники всіх установ скажуть: «Він був нашим першим службовцем і водночас нашим керівником»? За що автор прославляє Йосифа іі? 3. Чиї інтереси відстоювали просвітники? Чому? 4. Дайте визначення терміна «імперія». 5. Чому американці стверджують, що дипломатія Франкліна відіграла не менш важливу роль у здобутті незалежності, ніж військові таланти Вашингтона? V змагання 1. Викресліть зайве. Думку аргументуйте. Ш. Монтеск’є, Д. Дідро, Ж. Д’Аламбер, Ж-Ж. Руссо. 2. Про яку подію йдеться в документі: «Усі люди створені рівними й усі вони наділені рівними невід’ємними правами, ...до яких належать життя, свобода та прагнення до щастя. ...Ми, представники Сполучених Штатів Америки... від імені народу проголошуємо, що звільняємося від підданства британської корони... Штати мають право оголошувати війну, укладати мир, вступати в союзи, вести торгівлю й здійснювати все те, на що має право незалежна держава...». Які принципи проголошує Декларація? 3. Як можна розглядати абсолютизм із погляду національного розвитку: як явище прогресивне чи регресивне? 4. Дайте визначення терміна «республіка». 5. Деякі історики називають XVIII ст. в історії Роси «жіночим століттям». Чи поділяєте ви їхню думку? Які факти стверджують або спростовують це твердження? VI змагання 1. Викресліть зайве. Думку аргументуйте. А. Вівальді, Д. Веласкес, Й. Бах, Ф. Гайдн. 2. Придворний Карпа І, побачивши Олівера Кромвеля та послухавши його виступ, сказав: «Я щиро зізнаюся, що коли побачив, як уважно слухають цього джентльмена, моя повага до цього високоповажного зібрання сильно зменшилася». Чому? 3. Які причини перетворення Пруссії на велику європейську державу? 4. Дайте визначення терміна «палацові перевороти». 5. Чи могло піднесення, яке відбувалося в Ірані за правління Надіршаха, тривати довго? Відповідь обґрунтуйте. Отже, потенціал ігор як засобу формування предметних умінь на уроках історії реалізується послідовним використанням дидактичних ігор відповідно до методики формування пізнавальних умінь, яка ґрунтується на поступовому ускладненні прийомів навчання відповідно до способів здійснення розумової діяльності школярів. Визначальними критеріями у виборі ігор слід вважати характер пізнавальної діяльності учнів, мету, тип і етап уроку, зміст історичного матеріалу та етап формування предметних умінь, що зумовлює послідовне застосування дидактичних ігор на уроках історії: тренувальних на репродуктивному та перетворювальному етапах та рольових — на творчому етапі формування пізнавальних умінь. ЛІТЕРАТУРА 1. Баханов К. Традиції та інновації у навчанні історії в школі. Дидактичний словник-довідник / К. Баханов. — Запоріжжя : «Просвіта», 2002. — 108 с. 2. Борзова Л. П. Игры на уроках истории / Л. П. Борзова. — М. : Владос-пресс, 2001. — 325 с. 3. Інтерактивні технології навчання / [авт.-уклад.: О. Пометун, Л. Пироженко, Г. Коберник] — К.: Науковий світ, 2004. — 85 с. 4. Иванова Т. Н. История в 7 классе: Сценарии ролевых игр, тесты / Т. Н. Иванова. — Чебоксары : Изд~во Чувашского университета, 1993. — 44 с. 5. Короткова М. В. Методика проведения игр и дискуссий на уроках истории. — М. : Изд-во Владос-пресс, 2001, -256 с. 6. Кучерук И. В. Учебные игры как средство активизации познавательной деятельности учащихся на уроках истории СССР (VIII класс): автореф. дис. на получение науч. степ. канд. пед. наук : спец. 13.00.02 / И. В. Кучерук. — М, 1991,— 15с. 7. Пометун О. Компетентнісний підхід у сучасній історичній освіті / Олена Пометун // Історія в школах України. — 2007. -№ 6.— С. 3-12. ІСТОРІЯ І СУСПІЛЬСТВОЗНАВСТВО В ШКОЛАХ УКРАЇНИ: теорія та методика навчання, 2013/4
100 ТВОРЧИХ ЗАВДАНЬ Формування ключових компетентностей на уроках літератури в середніх та старших класах № 1 Дайте власну оцінку зрілому періоду творчості письменника. № 51 Уявіть ситуацію... Сформулюйте проблему на основі цієї ситуації. № 2 Виберіть у поезії твердження про духовні орієнтири ліричного героя й аргументуйте їх прикладами. № 52 Визначте жанр, тему та ідею кількох прозових творів. № 3 Поставте проблемні запитання до тексту або окремого розділу. № 53 Опишіть свої почуття в ситуації «Я вперше...». № 4 Визначте ідейно-тематичне спрямування твору. № 54 Напишіть твір-есе на власну тему. № 5 Визначте проблеми, порушені у творі. № 55 Зробіть розвідку про творчість письменника. № 6 Зробіть висновок, що пізнали, що було цікавим, що взяли для себе, про що хотілося б дізнатись. № 56 Дослідіть історію створення твору. № 7 Визначте сюжетні лінії та композицію твору. № 57 Підготуйте розвідку про життєвий шлях письменника. № 8 Дослідіть мовне багатство твору. Яка роль виражальних засобів? № 58 Напишіть рецензію на твір... № 9 Складіть план-характеристику головного героя твору. № 59 Прокоментуйте у творі стилістичні фігури. № 10 Проаналізуйте уривок з твору, який найбільше сподобався. Поясніть свій вибір. № 60 Підготуйте повідомлення на тему «Чи співпадає ваша думка про ідеал людини з думкою автора»? № 11 Випишіть прислів’я, фразеологізми, крилаті вислови з твору. З’ясуйте їх роль. № 61 Зробіть огляд новел, які не вивчаються за програмою. № 12 Висловіть власне ставлення до описаного та головного героя. № 62 Підготуйте інформацію-дослідження цікавих фактів із життя поета. № 13 Увійдіть у роль героя твору чи автора. № 63 Підготуйте повідомлення про обдарування письменника. № 14 Підготуйте запитання до героя твору й автора. № 64 Підготуйте повідомлення про письменника на тему «У колі друзів» або «Дорога в безсмертя». № 15 Що цінуєте у героях, а що засуджуєте? № 65 Підготуйте історико-краєзнавчу розвідку краю (селища, місцевості), про які йдеться у творі. № 16 Чи зустрічалися у житті з людьми, схожими на героїв твору? Наведіть приклади. № 66 Підготуйте літературну карту (Полтавщини, Донеччини чи...). № 17 Визначте жанр твору, наведіть аргументи до твердження. № 67 Підготуйте дослідження «Письменники рідного краю». № 18 Яким ви уявляєте героя твору? № 68 Опишіть картину, яка виникла у вашій уяві під час читання вірша (за власним вибором). № 19 Висловіть своє ставлення до героя твору. № 69 Прочитавши вірш, визначте художні засоби твору та почуття, пориви душі ліричного героя. Запишіть у дві колонки, проаналізуйте. № 20 Доберіть цитати до образу. Зробіть висновки щодо рис характеру, поведінки героя. № 70 Дайте загальну характеристику раннього чи зрілого періоду творчості письменника. № 21 3 вивчених поезій випишіть крилаті вислови, проаналізуйте їх. № 71 Поясніть причини появи шістдесятників. Назвіть найвідоміших представників. № 22 У чому полягають особливості індивідуального стилю письменника? № 72 Хто такі поети-дисиденти, їх політичне кредо? № 23 Підготуйте порівняльну характеристику героїв твору. № 73 Назвіть особливості роману політичного, пригодницького? № 24 Знайдіть описи природи у творі, проаналізуйте, поясніть їх роль. № 74 Визначте центральну проблему твору. Розкрийте її. № 25 Визначте і розкрийте кульмінаційний момент твору. № 75 Зробіть заяву від імені героя твору. № 26 Проаналізуйте вказані строфи із віршів. № 76 У якому творі автор порушує ідею гуманізму? Доведіть свою думку. № 27 З’ясуйте, чому письменник звернувся до цієї теми. Поясніть заголовок твору. № 77 Чи варто жити так, як головний герой твору? № 28 Складіть опорний план до розділу. № 78 Складіть сенкан про письменника, персонажа твору за схемою: 1-й рядок — один іменник; 2-й рядок — два прикметники; 3-й рядок — три дієслова; 4-й рядок — чотири слова, що виражають ставлення або власні почуття; 5-й рядок — одне слово — синонім до першого. № 29 Складіть тези до статті підручника про значення творчості письменника. № 79 Який вивчений художній твір є автобіографічним? Наведіть аргументи. № 30 Складіть опорний план композиції твору. № 80 Визначте конфлікти у творі. Поясніть причини їх виникнення. Зробіть висновок. № 31 Складіть тези до статті підручника про періоди творчості письменника. № 81 Чи псує людину добробут, власність, багатство? Висловіть свою думку. № 32 Складіть бібліографічний покажчик творів автора. № 82 Ваше ставлення до потреби людини у високій меті, духовності, мрії. № 33 Дослідіть, яка гама кольорів, відтінків переважає у творі. Поясніть перевагу тих чи інших кольорів. № 83 Які головні життєві цінності для героїв твору? Наведіть приклади. № 34 Складіть словесний малюнок до уривка твору, до пейзажу. № 84 Які моральні уроки ви винесли для себе з твору? № 35 Підготуйте повідомлення про цікаві моменти 3 життя письменника. № 85 Які історичні обставини згубно вплинули на національну свідомість українців? Наведіть підтвердження з художніх творів. № 36 Підготуйте повідомлення про значення символів у ліриці чи прозі письменника. № 86 Які риси національного характеру втрачені нашим народом? Які з них варто було б виховати в собі? № 37 Випишіть цитати із твору, у яких розкриваються стосунки між батьками і дітьми. № 87 Що нового ви дізналися з твору, які висновки зробили? № 38 Підготуйте рецензію на відповідь товариша. № 88 Хто для митця був ідеалом людини? А для вас яка людина є ідеалом? № 39 Зробіть короткий огляд новел письменника. Дайте їм власну оцінку. № 89 Висловіть свою думку з приводу наведеної цитати. № 40 Зробіть короткий огляд поезій поета. Висловіть власну думку щодо віршів (за вибором). № 90 Як ви розумієте поняття «гуманність»? Хто з героїв твору проявляє гуманність? Висловіть свою думку. № 41 Напишіть біографічний етюд з життя письменника. № 91 Добрі справи ніколи не залишаються без нагороди. Наведіть підтвердження з творів. Висловіть свою думку з цього приводу. № 42 Які ідеї, думки, почуття автора втілені в образі головного героя? № 92 Прокоментуйте епізод з твору, який найбільше сподобався вам, поясніть чому. № 43 Розкрийте естетичний і філософський зміст поезії. № 93 Розгляньте проблему батьки і діти на прикладі вивченого твору. № 44 Напишіть повідомлення про життя і творчість письменника в період тоталітарного режиму. № 94 Що таке проблема вибору і як вона знайшла художнє втілення у відомому вам творі? № 45 Передайте свої враження від прочитаного твору. № 95 Що спільного й відмінного в характерах героїв? № 46 Зробіть порівняльний аналіз поезій письменників. № 96 Як у творах автора утверджується думка, що храм — це точка перетину сакрального й земного світів? № 47 Опрацюйте поезії письменника, дослідіть мотиви творчості. Підготуйте повідомлення. № 97 Поясніть назву твору? Чому, на вашу думку, автор дав такий заголовок? № 48 Простежте за боротьбою добра й зла в душі героя. № 98 Чим Вас збагатив твір? Аргументуйте свою відповідь? № 49 Як розкривається образ ліричного героя у віршах? № 99 Чому письменник називає красу верховним учителем? Чи згодні ви з тією думкою, що краса вище правди? № 50 Назвіть кращі драматичні твори та їх авторів. Стисло перекажіть одну із п’єс. № 100 Візьміть інтерв’ю у письменника. На які питання ви хочете отримати відповіді?
Вимоги до сучасного уроку:*1. Нестандартні форми проведення уроку і заходи, які сприяють їх впровадженню. 2. Науковий рівень викладання предмета. 3. Вибір учителем найефективніших методів і форм роботи. 4. Розвиток пізнавальних інтересів учнів. 5. Здійснення міжпредметних звязків. 6. Озброєння учнів прийомами самостійної роботи, формування навичок самоконтролю. 7. Врахування принципів диференціації та індивідуалізації. 8. Наявність зворотного звязку між учителем і учнем. Рівень аналізування завжди визначає теоретичну та практичну компетентність учителя. Аналізування уроку - одна з найважливіших справ вчителя. 9. Обєктивність оцінювання. 10. Оптимальність домашнього завдання. Інструктаж. 11. Результативність уроку (ступінь досігнення мети, якість знань та рівень оволодіння вміннями та навичками, позитивні зміни в розвитку і вихованні учнів). Аналізуючи свій урок, треба виділяти наступні аспекти: методичний; загальнодидактичний; психологічний; педагогічний.
Немає коментарів:
Дописати коментар